Лада Астра - Мій бос дракон, Лада Астра

Він лиш головою ствердно махнув. 

– Знали й мовчали? Грали свою роль? Ааааа!!! Ти тут мені Шоу Трумана вирішив влаштувати?! – заверещала на нього.

– Стефо, заспокойся. Я не думав, що все так затягнеться. Я був певен, що ми будемо разом вже через кілька місяців роботи агенції й тоді я тобі все розповім. Але ти відразу заявила, що не змішуєш роботу зі стосунками. Звісно спочатку мені стало ще цікавіше тебе завоювати та потім з'явився бісовий Люк і все пішло шкереберть. 

– Я не пам'ятаю твоїх залицянь. Ти поводив себе навпаки якось жорстко і я думала, що ти ось-ось виженеш мене з роботи, а потім й зовсім ми спілкувалися лише по потребах роботи. Які збіса стосунки так будуються? – я знову підняла свого ножа і тільки тепер помітила, що він для хліба, з закругленим кінчиком. Та й нехай. Відчувала таку зараз злість, що була впевнена – закруглений кінчик не врятує цього маніяка від мого правосуддя. 

– А свіжі квіти на твоєму столі? А записки, які я власноруч писав, а вірші…

– То це ти був? А я думала це від кролика Степана з фінансового відділу, – розсміялася більше від чергового потрясіння, ніж тому, що мені було весело. – Я, як дурепа, кілька разів йому пояснювала, що між нами нічого бути не може, ахахах, а він лиш кліпав бідолаха.

– Степана я потім звільнив.

– Конкурентів прибрав? А я вовка здибала, ахахах.

Раптом, не встигла я й кліпнути, як опинилася затиснутою між стіною та тілом дракона. В ніс вдарив приємний аромат чоловічих парфумів. Моє знаряддя для бою кудись відлетіло, жалісливо дзенькнувши, а його руки тепер утримували мої. 

– Стефаааніє, – прошепотів дракон, лоскочучи мою шию своїм гарячим подихом. Здавалося, що його губи зараз за міліметр від моєї шкіри. – Не знущайся наді мною. Я б давно міг все інакше зробити й ти б не мала ніякої волі… ніякого вибору. Якби я тільки захотів, ти б не змогла протистояти мені, Стефо. Моє єдине бажання, було і є – це відчути твоє справжнє, не затьмарене магією істинного зв'язку, кохання. Щоб ти була моєю не тільки тілом, а й душею. Щоб ти була моєю в кожному своєму перевтіленні. Тільки це бажання дає тобі волю, Стефо. Але ти повинна знати – дракони вміють чекати. І я тебе знайду, де б ти не ховалася. я буду завжди поруч, скільки ти б від мене не тікала. Я виконаю будь-яке твоє бажання раніше, ніж ти встигнеш про нього подумати. 

Він вже відпустив мої руки й навіть не притискав моє тіло до стіни. Говорив і невагомо торкався мене губами та руками, ніби спраглий прагнув напитись, але боявся отруїтись. 

І тут до моєї затуманеної голови прийшло розуміння – він не боїться мене торкатись, він привчає мене до своїх доторків…

Ах ти… ящур-переросток. Ну гаразд,  сподіваюсь в тебе там броня.

– Тоді прочитай по очах моє бажання, – прошепотіла я і мило йому посміхнулася, а моє коліно вже летіло в потрібне місце, поспішаючи виконати задумане бажання. 

“Броні таки не було” – подумала я, поки тікала сходами під жалісливий стогін всемогутнього дракона.