Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасний любовний роман » Найдорожчий скарб, Влада Клімова 📚 - Українською

Влада Клімова - Найдорожчий скарб, Влада Клімова

335
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Найдорожчий скарб" автора Влада Клімова. Жанр книги: Сучасний любовний роман.
Книга «Найдорожчий скарб, Влада Клімова» була написана автором - Влада Клімова. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Найдорожчий скарб, Влада Клімова" в соціальних мережах: 

Тіна обернулась і побачила Його очі... Психологи обчислили, що для народження Кохання достатньо десь семи секунд. Та наразі це було зайве! В одну мить їх погляди зустрілись і казка відбулася. Гнат заворожено утопав в зелені очей юної красуні й не говорив ані слова. А збентежена дівчина майже перестала дихати, бо одночасно читала в його неймовірному погляді: цікавість і жагу, ніжність і пристрасть, а ще шалене бажання дивитись на Неї вічно...

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 31
Перейти на сторінку:

Я хотів би стати вітром, щоб в волоссі заблукати,

Я хотів би бути сонцем, щоб тебе обігрівати.

Якщо хочеш – стану раєм, а накажеш – пеклом буду.

Поселюсь за небокраєм, всі зірки тобі добуду...

Влада Клімова

Розділ 1. Замовник

Довгий день добігав кінця, але у директорки на сьогодні була ще одна невідкладна справа.

– Юліє Павлівно, Вам телефонують з компанії «Кращі інвестиції», – почула голос секретарки власниця модельної агенції Джулія Лагода та відповіла:

– Добре, з’єднуй! А де Паша?

– Чекає в автомобілі. Часу обмаль, можете запізнитися на зустріч, – ввічливо нагадала дівчина.

Однак стримана та врівноважена дама мовчки натиснула прийняття дзвінка й бадьоро відповіла:

– Слухаю Вас, «Кращі інвестиції». З ким маю честь?

– Хвилинку, будь ласка. Зараз Ви будете говорити з генеральним директором. Прошу! – голос тієї помічниці звучав майже ідентично.

– Вітаю, пані Джуліє! Мене звати Гнат Гамаюн. У нашої компанії скоро свято: день народження. Ми запланували корпоратив у ресторані «Дніпровські зорі». Мої підлеглі, за рік тяжкої праці, заслужили на приємний сюрприз. А про Ваших дівчат я чув багато позитивних відгуків. Тому звертаюсь за допомогою. Не відмовите? – прозвучав з трубки приємний оксамитовий баритон.

– Дякую, пане Гамаюн. Ми завжди раді допомогти у створенні свята працьовитим людям. Я чула про Вашу компанію. Думаю, що співпраця буде корисною. Ви сказали "скоро". Дозвольте уточнити: коли? – надала особливого звучання своєму голосу Джулія, бо миттю відчула достойний заробіток.

– О, перепрошую! Звідки ж Вам знати дату заснування? Свято за три дні, – приголомшив своєю відповіддю бажаний замовник.

– Боже-милий, зовсім скоро! – зойкнула Юлія Павлівна.

– Підозрюю, що нам не пощастить потрапити до вашого щільного графіка? – розчаровано зітхнув Гамаюн.

– Ні, все добре. Сподіваюсь завтра побачити в себе Вашого представника, для підписання контракту, – не злякалась труднощів смілива жінка.

– Дякую! Вранці ми виконаємо всі відповідні дії, а наразі більше не смію Вас затримувати. Було дуже приємно поспілкуватися з наставницею кращих моделей нашого міста, – швидко розпрощався з Джулією гендиректор, наче знав, що вона страшенно поспішає. А може у людей, які мають справу з великими грошима, час набуває особливого статусу?

Лагода автоматично глянула на настінний годинник, схопила пальто й сумку та ринулась на вихід. В ресторані її давно чекав колега з іспанської агенції, щоб обговорити умови іншого контракту.

– Настуню, закриєш тут все. До завтра! – кинула вона помічниці й стрімко збігла з другого поверху сходами. Водій Паша ввічливо відчинив для боса задні дверцята Вольво та миттю опинився за кермом.

Тепер Джулія могла трохи відпочити й зібратися з думками. Прекрасне обличчя сорокарічної жінки було усміхненим. А в розумній голові вже закрутилися думки, пов’язані з новим замовленням.

«Коли Новотарська дізнається, то з глузду з’їде! Але ж не я винна, що в Галі зовсім відсутні такі стрункі й довгоногі красуні, як у мене. Всі після вишів. Знають мови та вміють підтримати цікаву бесіду. Сама вишколила. Терпіти не можу тупих мордочок, що бекають наче вівці. Ось тому до нас і звертаються серйозні й заможні люди»

Це так пані Джулія аналізувала агенцію-конкурентку. Хоча про конкуренцію - гучно сказано! Наразі жінка подумала про інше:

«Цікаво: який на вигляд цей пан Гамаюн? Бо голос просто як в оперного співака. Такий баритон не скоро забудеш! Та ще й особисто домовлявся з якоюсь власницею агенції моделей. Доволі приємна, як на його статки, особа».

– Приїхали, Юліє Павлівно. Вас супроводити? – спитав водій, бо вже заїхав на стоянку біля ресторану.

– Ні! Дякую, Пашо, просто чекай. Не думаю, що розмова затягнеться. Я сьогодні так втомилася, що лише підпишу папери й відразу поїдемо додому.

– Добре, як скажете, – повернувся за кермо водій та знайшов собі приємну музику.

Розділ 2. Мамина доня

Лагода відкрила двері квартири своїм ключем і традиційно скрикнула:

– Доню, я вдома!

З неймовірним задоволенням жінка зняла з ніжок височенні підбори, які вимагала її робота, та начепила м’які капці-котики. Відразу стало набагато легше. А ще з обіду вона просто марила теплою ванною, з духмяною пінкою.

Зі своєї кімнати до матері вийшла струнка дівчина, років двадцяти. Її хвилясте золотаве волосся та розкосі, яскраво зелені очі, підказували належність до модельного бізнесу. Але дитина просто вивчала економіку в Києво-Могилянській академії й жила своїм студентським життям.

Про мамину роботу вона знала дуже багато та навіть інколи допомагала з підготовкою різних заходів. Дівчата-моделі жартома називали її «тринадцятою». Це тому, що колись до прекрасної Джулії причепився пунктик, відносно кількості моделей. Їх завжди було дванадцять, не більше й не менше.

– Господи! Як я сьогодні зморилася, доню. На підписанні контракту з сеньйором Габріо бачила лише цифри та посміхалася. Скоріше, що я хворію. Навіть до його вина не доторкнулась. Добре, що ми давно знайомі, інакше б образився, – поцілувала вона доньку в шовкову щічку.

– Мамо, а він ще не позбувся своєї звабливої борідки? – поцікавилось дівча.

– Навіщо? Вона йому дуже пасує. А ще в мене з’явилось нове замовлення. Доню, здається воно шикарне! Завтра зрозумію, коли підпишу контракт. Зателефонував такий собі гендиректор «Кращих інвестицій», щоб замовити моїх квіточок на день народження фірми. Якщо заплатить, як розмовляє, на Новий рік махнемо знову в гори! – перевдяглася в домашній халат пані Юлія та розпустила волосся.

– Мамо, ти вже їх статки по голосу навчилась визначати? – любляче посміхнулась донька.

1 2 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найдорожчий скарб, Влада Клімова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найдорожчий скарб, Влада Клімова"