Влада Клімова - Найдорожчий скарб, Влада Клімова

– Тоді чому ти така знервована? Я ще чогось не знаю, скажи, – обіймав свій скарб дбайливий чоловік.

– Розумієш, поки я ще тут, обов’язково треба відвідати медичний центр. Так вони рекомендували, а я боюся, – не вміла нічогісінько приховувати від нього Тіна.

– І все? То поїдемо зранку. Чого ти боїшся? Особисто я більше боюся вечірнього феєрверка, бо тато замовив стільки коробок, що від вашого кварталу можуть залишитися лише друзки, – спеціально жартував, щоб розрадити її, Гнат.

– Не смійся, любий! А що як лікарі знову скажуть якусь гидоту? Я цього не переживу, бо хочу, щоб в мені вже сидів маленький Гамаюн. Але я й досі нічого не відчуваю, тільки затримка продовжується і все, – знову затремтіла Тіна.

– Крихітко, але ж «напевно», «очевидно», «можливо» тільки псують людське життя. Особисто я схильний до простих дій. Тому тримай телефон та запишись на завтра, якщо у лікаря ще є вільний час, – лагідно наказав їй законний чоловік і вона покірно виконала.

В роботизованій системі онлайн, місце для візиту знайшлося на 14.30 і тепер юна жінка поїхала до центру Cal-Devon вже не з мамою, а з Гнатом. Лікарка пам’ятала Тіну й прийняла її з ввічливою посмішкою. Та наразі пацієнтка чомусь тремтіла більше, ніж перед операцією. Звісно тоді їй не було чого втрачати, але тепер молода дружина сподівалась на красиве майбутнє й не могла підвести найріднішого на землі.

– Ви чомусь дуже схвильовані, міс Росс, – констатувала дама, коли водила камерою всередині Тіни, й уважно роздивлялася нутрощі пацієнтки на моніторі.

– Перепрошую, пані докторе, але я вже не міс Росс, а місіс Гамаюн, – гордо показала Тіна їй золоту обручку на пальці та намагалася прочитати хоч щось на незворушному обличчі гінеколога. Від такої новини сувора жінка стала поступливішою й навіть посміхнулася.

– Зрозуміло. Що ж, вітаю Вас двічі, місіс Гамаюн. З законним шлюбом та з першою вагітністю. Спочатку я не хотіла Вас спантеличувати, але якщо все саме так, то щиро вітаю! Ви рішуча жінка й миттю виконали наші рекомендації на двісті процентів.

– Дякую, лікарю! Про кращий весільний подарунок я навіть мріяти не сміла! Ні, я не виконувала Ваші рекомендації, так вже вийшло. Я кохаю свого чоловіка давно, можливо ще з минулого життя, та днями ми побралися. Тобто я з упевненістю можу сказати моєму єдиному, що ми будемо батьками? – ще не вірила бідолашна.

– Звісно, можете. Але якщо не довіряєте мені - тоді сходіть до сусіднього кабінету, але й там вам скажуть те ж саме. Можу показати, хоча Ви ще нічого не побачите. Я зроблю знімок та напишу рекомендації й чекатиму на Вас один раз на місяць.

– На жаль, не вийде, докторе! З чоловіком я відлітаю на свою другу батьківщину, до Києва. Там теж мій дім. Тому це, наша остання зустріч, але поверненню до України я щиро радію, – посміхнулася Тіна й протерла серветкою поміж ніжок.

– А, навіть так? Ну, нічого страшного. В столиці України прекрасна репродуктивна медицина й гінекологія. Я особисто знайома з кількома професіоналами в нашій сфері. Можу дати Вам контакти, – вже писала щось лікарка на клавіатурі та скоро дістала з принтера текст і перший знімок УЗД, на пам’ять.

– Дякую Вам, докторе! Ви врятували мене від суму й самотності та подарували нашій родині мрії про прекрасне майбутнє. Я пам’ятатиму про Вас уже життя й розкажу колись нащадкам, – привела себе до ладу щаслива Тіна та вже знову витирала слізки.

– Будь ласка, місіс Гамаюн. Але ж дарувати майбутнє - це моя професія й життєвий вибір. Я рада, що Ви залишаєте нашу країну з позитивними емоціями та нащадком у собі. От тільки зі сльозами та хвилюванням закінчуйте. У Вас все добре, але жартувати з крихітним створінням не варто. Ще раз вітаю й щасливого польоту! – знову посміхнулась сувора жінка й на цьому Тіна залишила її кабінет.

В коридорі тихенько сидів Гнат. Коли Тіна вийшла, він підвівся й уважно заглянув у смарагди її очей. А вона гордо подала йому тепер свою сіреньку теку й тихо сказала:

– Гнатку, це тобі! Перше фото нашої першої дитинки. Тільки, дуже прошу, не дурій!

Та Гнат Гамаюн почув лише початок фрази. Він не слухав про пристойну поведінку в публічному місці. Це було здійснення мрій усього його життя! А тим більше з Нею – жінкою своєї мрії. Від збудження та неймовірного щастя він підхопив дружину на руки й заколисав так, як завжди робив це вдома.

Декілька працівників медичної установи лише тихо посміхнулись, адже знаходились у відділенні, де інколи констатують недобре. Та частіше буває саме так, як зараз. Напевно стрункий кароокий красень зрадів звістці, що стане батьком. Щоб зрозуміти це непотрібно бути провидцем, достатньо просто глянути в його блаженні очі та порадіти за людей.

Розділ 58. Гірко!

Святкова вечірка, з нагоди одруження єдиної доньки Россів, розпочалася на зеленій галявині жваво та вчасно. Зрозуміло, що через професійну діяльність родини - нестачі страв на столах точно не було. Окрім традиційних гарячих бургерів, що підносили з дому, сьогодні знайшлася б гастрономічна втіха на будь-який смак.

Тіна прогулювалася по галявині в красивій легенькій сукні, зі щасливою посмішкою на вустах. Після сьогоднішньої звістки про маленьке диво всередині її тіла, тепер ніщо не могло затьмарити опроміненого смарагдового погляду. На радощах, красуня бажала дарувати нащадку найсмачніше, й тому весь час підхоплювала то канапку з лососем, то сендвіч з маринованими огірочками...

Наразі вона й незчулась, як поруч опинився Гант.

– Господи! Ділане, ти так підкрадаєшся, що я заїкою зроблюсь, – підсвідомо схопилась за талію вона.

– То ось про яку новину ти натякала тоді в офісі. Я й подумати не міг, що ти тут так швидко вискочиш заміж за подібного франта. Він хто: актор чи модель? Дивись, як жваво вашим сусідкам мізки крутить, – ображено сказав керівник справами «Великого бургера».

– Ділане! Я тебе прошу: не сміши мене знову. Як воно в тебе виходить? Що не припущення, то шедевр. Ні, мій коханий чоловік не актор і не модель, хоча запросто міг би бути. Він - моє безмежне щастя та єдина радість на землі. А ти не переймайся, буде свято й на твоїй вулиці. Дякую за все і бувай здоровий! – піднесено сказала Тіна та попрямувала до свого Гната.

Вона щиро милувалася тим, як містер Гамаюн дійсно зібрав навколо себе цікавих жіночок та з легкістю розповідав їм різноманітні байки, а дами уважно слухали, вдячно сміялися й плескали в долоні. Сьогодні Гнат сяяв не менше Тіни, адже і в його житті настав найщасливіший день, а звабливі карі очі чоловіка мерехтіли шаленими блискавками.

Ось містер Росс, під ручку з Емілі, вийшли на середину галявини та попросили тиші.

– Шановні друзі! Сусіди! Ми з родиною наразі дуже раді бачити Вас усіх. Давно не виходило зібратись докупи такою чарівною компанією. Але сьогодні ми покликали дорогих гостей не просто так. Довгі роки ви підтримували нас в пошуках кровинки й ми звісно в боргу перед вами. Але тепер прекрасна донечка з нами, та нещодавно вона зробила батькам ще один царський дарунок - привела в дім цього благородного красеня, який напередодні став її законним чоловіком. Ми з Еммі живемо тепер, наче в блаженному сні, та дуже просимо всіх вас поринути в нього разом з нами. А тепер давайте дружно скажемо молодятам: «Гірко!»

Усміхнені люди ще мить переварювали урочисту промову господаря садиби, а потім повітря просто вибухнуло дружним та багатоголосим:

– Гірко! Гірко! Гірко!..

Тіні з Гнатом нічого не залишалось, як обережно обійняти одне одного та доторкнутись вустами, давно з’єднаними Долею і Богом.

Потім почалися веселі танці й друзі родини, час від часу, підходили до молодят, щоб привітати. Багато хто, до промови Мартіна, навіть уявити не міг справжніх причин зібрання у Россів. Тому тепер перепрошували за відсутність весільних подарунків. Але хіба Тіні з Гнатом вони були потрібні? Вдень закохані отримали головний подарунок на ціле життя й, ніжно пригорнувшись, вони тихенько рухалися в танці.

Зараз, під чиказьким зоряним небом молодята згадували все, що встигло трапитись з тієї миті, коли Юлія Павлівна покликала Тіну на корпоратив Гната. Саме вона, того не підозрюючи, стала доленосною ланкою в перебігу подій, що започаткували величне Кохання двох прекрасних земних створінь. Потім жінка спочатку жалкувала про свій вчинок, пізніше допомагала та радила щось мудре. А життя невпинно, разом з неймовірним щастям, дарувало цим двом багато болю та страждань. Але ж як прекрасно сяють зараз їх блаженно закохані очі!

Скоро буде повернення до України, а потім вже політ на Мінорку й там щиросердний сеньйор Габріо Тесоро, законний та щасливий чоловік Юлії Павлівни Лагоди - теж влаштує для молодят фантастичну вечірку й подарує обіцяну весільну подорож на яхті.

Виходить, що життя спеціально тримало подружжя Гамаюнів у великій напрузі, щоб пізніше перетворити його на нескінченне свято? Але так не буває! Та можна сміливо припустити, що після всіх випробувань, вони точно подолають будь-які труднощі та залишиться навіки щасливими й нерозлучними!

Їх безмежне Кохання не згасне, а безсмертя про яке мріяли - їм принесуть троє синів та маленька донечка, на появу котрої з нетерпінням чекають: Тіна з Гнатом, Емілі й Мартін Росси та звісно Юлія й Габріо Тесоро, кожен у своєму затишному гніздечку, серед наших шалених та непростих світів.