Влада Клімова - Найдорожчий скарб, Влада Клімова

Тіна лагідно горнулась до своєї Долі, а її мама скидала слізки й блаженно посміхалася. Родина підняла келихи, але Гнат не сів на місце. Він став, серйознішим ніж тоді, коли збирав підсумкову раду інвесторів. Бо то був лише бізнес, а тут вирішувався подальший шлях його Кохання й отим своїм неймовірно красивим голосом заговорив:

– Містере й місіс Росс! Мартіне й Емілі! Мамо і тату! Ви згадали трішки історії, тому я теж відповім. Колись у мене була щаслива родина, мама й тато. Але доля рано відібрала їх у мене, та я навчився виживати й працювати, як зміг. А потім побачив ЇЇ. Коли б мені запропонували золоті гори, повернення батьків, найкращу та найбагатшу родину, я б грішний не погодився. Клянуся, що більше ніж ЇЇ - мені нікого й нічого не треба. Вона відповіла взаємністю. Такої доброї й ніжної дівчинки я ніколи не бачив та не уявляв, що зустріну в житті. А потім познайомився з вами й зрозумів, що Тіна ваше творіння. Так, її виховувала смілива й самотня жінка. Вона трохи інша, але ж на прекрасну Тіночку не подіяли її складні правила. Я покохав вашого янгола за божественну душу, за неповторність і красу, за благородство її ніжного серця. Тепер я щиро прошу вас: віддати мені її руку, бо серце я їй вже не поверну. Не зможу, хіба лишень разом зі своїм. Емілі та Мартіне, будь ласка, дайте згоду на наш шлюб і ви зробите нас найщасливішими у світі...

Коли Гнат закінчував свою промову - Росси тихенько підвелись і дослухали стоячи. Сиділа лише Тіна. Їй було тяжко стояти з двох причин: по-перше, через наслідки шаленого кохання, яким вони вже кілька днів займалися тут скрізь, окрім стелі. А по-друге, через хвилювання в неї так тремтіли ноги, що дівчина боялася втратити свідомість. Вона лише переводила погляд з Гната на батьків, а потім назад і розуміла, що таких хвилин в їхньому житті більше ніколи не буде. Звісно фотографувати подібне дійство - то блюзнірство, тому вона просто намагалась запам’ятати все, як найсвітліші миті.

Прекрасні карі очі майбутнього зятя мерехтіли щастям. Він ніжно посміхався й розумів, що наразі хтось таки втратить свідомість. Але, слава Богу, добро непереможне й тому Мартін взяв дружину за руку та відповів:

– Дорогий наш сину! Звісно ми не зможемо замінити тобі рідних батьків, але віднині й навіки в тебе є нові батьки та наша згода на ваше весілля. Будьте щасливі, а ми будемо щасливі разом з вами. Ми вже зрозуміли, що кращого чоловіка наша донечка не могла знайти в цілому світі. Благословляємо!

– Благословляємо! – перехрестила парочку щасливців Емілі та знову витирала сльози. – Господи, який сьогодні величний день. Сідайте, будь ласка. Будемо частуватися й святкувати...

Далі розповідати про застілля Россів-Гамаюн немає ніякого сенсу. Адже кожна людина хоч раз у житті бачила, як сходить сонце, чи сяють зорі. Як народжується нове життя чи розпускаються весняні квіти. Можна наводити ще багато прикладів краси, але цей неймовірно щасливий вечір закарбується в пам’яті майбутніх молодят і щасливих батьків, як найчарівніше і неповторне дійство.

В підсумку треба сказати, що родина домовилася разом поїхати до Вегасу й дійсно відсвяткувати невеличку урочистість, що пов’яже долі Тіни й Гната навіки.

Розділ 56. Я розбуджу тебе коханням

Молодята одружились у веселому та повному розваг місті, посеред пустелі Мохаве в штаті Невада, де кожного дня одружується купа людей. Але ця парочка була особливою. Вони познайомились випадково й шалено закохались та зовсім не мріяли про всі ті страждання, якими нагородила їх Доля. Палке щастя в одну мить перетворилося на пекельний сум, а відстань могла розділити навіки. Але він вирішив чекати, а вона - боротись. І в них все склалося.

Тепер, коли батьки Тіни радісно привітали молодят та ввічливо полетіли додому, містер і місіс Гамаюн залишились у весільному номері святкувати народження своєї вистражданої й неймовірно красивої родини. Звісно Росси розуміли, що Тіна повернеться з Гнатом на його батьківщину, а до них діти будуть прилітати тоді, коли зможуть. Це навіювало сум та за час, що вони провели з чарівною донькою, стали мудрішими. Тіна наповнила їх життя довічним сенсом і блаженством.

Наразі Гамаюни зачинилися в номері для молодят та намагались обережно зняти з Тіни весільну сукню, яку подарували їй батьки. Дівчина взагалі хотіла піти до РАЦСу й під вінець у тоненькому сарафані, адже пустельний вітер гнав до міста нещадну спеку. Та щоб задовольнити бажання батьків, молоді згодились на легкий костюм з льону для Гната, а на Тіну начепили повну амуніцію нареченої.

Після урочистості Тіна вирішила дати в мережу оголошення та подарувати сукню дівчині, яка не може собі дозволити подібну розкіш. Гнат від благородства своєї крихітки був просто в захваті! Коли білосніжна краса вже висіла на плічках, парочка ще збиралася переглянути селфі. Але галерея була величезною, а терпіння закоханих - на межі.

Милуючись скарбом, Гнат неквапливо зняв з дружини залишки одягу та традиційно заколисав її у своїх обіймах. Після його появи на американському континенті й нескінченного поїдання фірмових багатошарових бургерів тестя, зять швидко роздобрів. А під нещадними променями місцевого сонця його гарне личко вкрилося бронзовою засмагою й тепер гендиректор «Кращих інвестицій» знову виглядав, як звабливий респектабельний пан, що геть забув усе погане.

Спочатку Гамаюни весело плескались серед приємної пінки в джакузі. Вони натхненно цілувались, перевіряючи одне одного на витривалість. Після чергового безсоромного поцілунку Гнат не витримав і обережно посадив дружину собі на руки, а вона лише блаженно зойкнула та, вхопившись руками за обідок ємності, почала втамовувати накопичену за день спрагу. Тіну переповнювали солодкі бажання й вони ставали все гострішими. До нестями збуджені розпусники потопали в очах одне одного й милувались взаємними стражданнями. Щоразу коли Тіна припадала вустами до гарячих губ Коханого, їх могутніше накривало божевільне відчуття єднання.

Звісно у воді такі заняття були трішки небезпечними, але саме це й доводило до піка насолоди. Приємне ковзання тіл та запаморочливо глибоке проникнення надавало їх близькості ще розкішнішого задоволення. Руки Гната залишалися вільними й тому він робив дбайливий масаж грудей прекрасної дружини та розумів, що вони підходять до взаємного бурхливого оргазму. Тіна не витримала й затріпотіла першою, а він ввічливо пропустив даму вперед і вибухнув у ній струменем вогняної сперми. Тихими цілунками чоловік підтримував легенький рівень напруги аж доки обоє не заспокоїлись.

– Навіть за хвилинку після виверження я вже знову хочу тебе... Так буде завжди, адже ти частина мене, найкраща моя частина, – вимовив блаженним голосом Гамаюн, тримаючи в обіймах ослаблу дружину.

– А ще тому, що я безмежно кохаю Вас, містере. Чим я думала, коли їхала від тебе? Ми ж не можемо жити нарізно. Лише одне в одному! Інакше помремо, – відповіла йому Тіна й тихенько доторкнулась до чарівних губ чоловіка. А він посміхнувся тією неповторною посмішкою, яку побачила вона при першій зустрічі та відповів:

– Ходімо, мій скарбе, перевіримо шлюбне ліжко. Я хочу тебе безперестанку й не бажаю зупиняти цього божевілля.

Він обережно витер її тіло пухким духмяним рушником, а в голові весь час паморочилось, адже це нестерпно збуджувало.

– Знаєш, Гнаточку, я ще й досі не вірю, що все сталося з нами за один рік і в грудні буде лише річниця з моменту, коли ти вперше заглянув в мої очі та скорив назавжди. А ще мені чомусь здається, що ми полетимо додому не самі...

– Так, моя царівно! Ще навіть неповний рік, а ми вже стільки всього пережили та поганого й хорошого... Що ти сказала в кінці? – недовірливо завмер Гнат. А вона посміхнулася, знизала плечиками й пояснила:

– За чотири дні після твоєї появи тут, до мене повинна була прийти традиційна болячка, але не встигла. Бо як тільки зійшов з трапу, я накинулася на тебе наче божевільна й тепер виходить, що в мене вже три тижні затримка...

На долю секунди Гамаюн прикрив блаженні очі, а потім притис до себе Тіну так обережно, наче їй вже скоро народжувати й прошепотів:

– Значить Бог на світі все-таки існує? Як думаєш: цього разу нам поталанить?

– Я не знаю, Гнаточку. Лише сказала те, що відбувається. Але ж я нічого нового в собі не відчуваю. Тільки хочу тебе, як одержима, а більше ніяких симптомів немає.

– Яких симптомів, дурненька? Ти найчарівніша жінка на землі, яка настирливо чекала й боролась. Ти, не роздумуючи пішла на ризиковані дії, тільки щоб втілити нашу мрію. Господь зглянувся й подарує нам бажане. Все буде добре. Ось тільки мені треба було сказати раніше. Я ж катую тебе коханням, наче старий гібон. Можливо не треба аж так мучити? – зачаровано пестив він рідне личко.

– Ну, чому ж відразу й не треба? Я не згодна. Я тебе й зараз хочу... Може пізніше нам прийдеться згадати: як ти робив це вперше. Господи, ти так тихенько тоді рухався, що я втрачала розум від насолоди. А потім, з кожним прожитим з тобою днем, я все нестримніше бажала нашого єднання. Так, це і є дві половинки цілого. Адже нам неймовірно добре разом, мій старий гібоне. Гнатку, навіщо ти кажеш про себе таке? Ти найніжніший та найчарівніший коханець на землі, а ще МІЙ законний чоловік.

– Маленька, перестань заохочувати. Я тепер боюся мучити тебе, бо страшенно хочу колисати на руках дві зеленоокі квіточки. А потім ще...і ще...

– А коли рук не вистачить, що будеш робити? – розсміялася Тіна.

– Замовлю собі запасні. Крихітко, мене на все вистачить. Я так довго чекав, що зможу все на світі. Давай, лягай до мене в обійми та поспи, я буду тебе охороняти.

– Як, тепер лише охороняти? Краще б я нічого не казала! – вмостилась на рідних грудях щаслива жінка та почула відповідь:

– Все моє життя, до останньої краплинки, належить одній Тобі. Відпочинь, я розбуджу тебе Коханням.

Розділ 57. Блаженні очі

Через кілька днів молодята Гамаюни залишили місто розваг, посеред пустелі, та прилетіли до Чікаго. Весільна відпустка гендиректора «Кращих інвестицій» закінчувалася й Гнату необхідно було повертатися до Києва. Звісно тепер він спуститься з трапу в супроводі прекрасної дружини, й це його п’янило день і ніч. Перед вильотом до Штатів Гнат вагався й не уявляв, що за неповний місяць стане найщасливішим чоловіком на землі, а його зеленоока кохана повернеться в якості його законної половинки.

Та зеленоокій феї конче потрібно було, до повернення в Україну, побувати на плановому обстеженні в медичному центрі Cal-Devon, там де її прооперували. Вона знала, що треба й страшенно хотіла отримати підтвердження або спростування своєї підозри на вагітність, але панічно боялася цього.

Вона навіть не хотіла купувати тест. Що як він покаже негативний результат і всі старання та ризики були марними? Адже після таких шалених занять коханням, якими весь час грішили молодята, завагітніти міг би навіть бетонний стовп. Саме тому Тіна знову не знаходила собі місця.

А щасливі та веселі - містер і місіс Росс не залишили без уваги ідею про гучну вечірку й тепер готувалися до неї з подвоєною енергією. Якщо раніше вони просто хотіли познайомити широкий загал друзів з красунею донькою, то зараз все стрімко змінилося. Їх кровиночка встигла одружитись з чорнобривим українським красенем, спорідненістю з яким вони відверто пишалися. Тому без багатолюдного зібрання та феєрверків точно не обійтись; і Росси працювали над урочистістю відповідально та невтомно.

– Тіночко, щось не так? Ти переживаєш, що покидаєш маму й тата? – спитав Гнат її в ліжку, напередодні гулянки-прощання.

– Зовсім трішки, Гнатку. Адже я їду додому, з коханим, в наше затишне щасливе гніздечко. Ні, не це мене хвилює, – чесно відповіла йому дружина.

– Тоді чому ти така знервована? Я ще чогось не знаю, скажи, – обіймав свій скарб дбайливий чоловік.

– Розумієш, поки я ще тут, обов’язково треба відвідати медичний центр. Так вони рекомендували, а я боюся, – не вміла нічогісінько приховувати від нього Тіна.

– І все? То поїдемо зранку. Чого ти боїшся? Особисто я більше боюся вечірнього феєрверка, бо тато замовив стільки коробок, що від вашого кварталу можуть залишитися лише друзки, – спеціально жартував, щоб розрадити її, Гнат.

– Не смійся, любий! А що як лікарі знову скажуть якусь гидоту? Я цього не переживу, бо хочу, щоб в мені вже сидів маленький Гамаюн. Але я й досі нічого не відчуваю, тільки затримка продовжується і все, – знову затремтіла Тіна.

– Крихітко, але ж «напевно», «очевидно», «можливо» тільки псують людське життя. Особисто я схильний до простих дій. Тому тримай телефон та запишись на завтра, якщо у лікаря ще є вільний час, – лагідно наказав їй законний чоловік і вона покірно виконала.

В роботизованій системі онлайн, місце для візиту знайшлося на 14.30 і тепер юна жінка поїхала до центру Cal-Devon вже не з мамою, а з Гнатом. Лікарка пам’ятала Тіну й прийняла її з ввічливою посмішкою. Та наразі пацієнтка чомусь тремтіла більше, ніж перед операцією. Звісно тоді їй не було чого втрачати, але тепер молода дружина сподівалась на красиве майбутнє й не могла підвести найріднішого на землі.

– Ви чомусь дуже схвильовані, міс Росс, – констатувала дама, коли водила камерою всередині Тіни, й уважно роздивлялася нутрощі пацієнтки на моніторі.

– Перепрошую, пані докторе, але я вже не міс Росс, а місіс Гамаюн, – гордо показала Тіна їй золоту обручку на пальці та намагалася прочитати хоч щось на незворушному обличчі гінеколога. Від такої новини сувора жінка стала поступливішою й навіть посміхнулася.

– Зрозуміло. Що ж, вітаю Вас двічі, місіс Гамаюн. З законним шлюбом та з першою вагітністю. Спочатку я не хотіла Вас спантеличувати, але якщо все саме так, то щиро вітаю! Ви рішуча жінка й миттю виконали наші рекомендації на двісті процентів.

– Дякую, лікарю! Про кращий весільний подарунок я навіть мріяти не сміла! Ні, я не виконувала Ваші рекомендації, так вже вийшло. Я кохаю свого чоловіка давно, можливо ще з минулого життя, та днями ми побралися. Тобто я з упевненістю можу сказати моєму єдиному, що ми будемо батьками? – ще не вірила бідолашна.

– Звісно, можете. Але якщо не довіряєте мені - тоді сходіть до сусіднього кабінету, але й там вам скажуть те ж саме. Можу показати, хоча Ви ще нічого не побачите. Я зроблю знімок та напишу рекомендації й чекатиму на Вас один раз на місяць.

– На жаль, не вийде, докторе! З чоловіком я відлітаю на свою другу батьківщину, до Києва. Там теж мій дім. Тому це, наша остання зустріч, але поверненню до України я щиро радію, – посміхнулася Тіна й протерла серветкою поміж ніжок.

– А, навіть так? Ну, нічого страшного. В столиці України прекрасна репродуктивна медицина й гінекологія. Я особисто знайома з кількома професіоналами в нашій сфері. Можу дати Вам контакти, – вже писала щось лікарка на клавіатурі та скоро дістала з принтера текст і перший знімок УЗД, на пам’ять.

– Дякую Вам, докторе! Ви врятували мене від суму й самотності та подарували нашій родині мрії про прекрасне майбутнє. Я пам’ятатиму про Вас уже життя й розкажу колись нащадкам, – привела себе до ладу щаслива Тіна та вже знову витирала слізки.

– Будь ласка, місіс Гамаюн. Але ж дарувати майбутнє - це моя професія й життєвий вибір. Я рада, що Ви залишаєте нашу країну з позитивними емоціями та нащадком у собі. От тільки зі сльозами та хвилюванням закінчуйте. У Вас все добре, але жартувати з крихітним створінням не варто. Ще раз вітаю й щасливого польоту! – знову посміхнулась сувора жінка й на цьому Тіна залишила її кабінет.

В коридорі тихенько сидів Гнат. Коли Тіна вийшла, він підвівся й уважно заглянув у смарагди її очей. А вона гордо подала йому тепер свою сіреньку теку й тихо сказала:

– Гнатку, це тобі! Перше фото нашої першої дитинки. Тільки, дуже прошу, не дурій!

Та Гнат Гамаюн почув лише початок фрази. Він не слухав про пристойну поведінку в публічному місці. Це було здійснення мрій усього його життя! А тим більше з Нею – жінкою своєї мрії. Від збудження та неймовірного щастя він підхопив дружину на руки й заколисав так, як завжди робив це вдома.

Декілька працівників медичної установи лише тихо посміхнулись, адже знаходились у відділенні, де інколи констатують недобре. Та частіше буває саме так, як зараз. Напевно стрункий кароокий красень зрадів звістці, що стане батьком. Щоб зрозуміти це непотрібно бути провидцем, достатньо просто глянути в його блаженні очі та порадіти за людей.

Розділ 58. Гірко!

Святкова вечірка, з нагоди одруження єдиної доньки Россів, розпочалася на зеленій галявині жваво та вчасно. Зрозуміло, що через професійну діяльність родини - нестачі страв на столах точно не було. Окрім традиційних гарячих бургерів, що підносили з дому, сьогодні знайшлася б гастрономічна втіха на будь-який смак.

Тіна прогулювалася по галявині в красивій легенькій сукні, зі щасливою посмішкою на вустах. Після сьогоднішньої звістки про маленьке диво всередині її тіла, тепер ніщо не могло затьмарити опроміненого смарагдового погляду. На радощах, красуня бажала дарувати нащадку найсмачніше, й тому весь час підхоплювала то канапку з лососем, то сендвіч з маринованими огірочками...

Наразі вона й незчулась, як поруч опинився Гант.

– Господи! Ділане, ти так підкрадаєшся, що я заїкою зроблюсь, – підсвідомо схопилась за талію вона.

– То ось про яку новину ти натякала тоді в офісі. Я й подумати не міг, що ти тут так швидко вискочиш заміж за подібного франта. Він хто: актор чи модель? Дивись, як жваво вашим сусідкам мізки крутить, – ображено сказав керівник справами «Великого бургера».

– Ділане! Я тебе прошу: не сміши мене знову. Як воно в тебе виходить? Що не припущення, то шедевр. Ні, мій коханий чоловік не актор і не модель, хоча запросто міг би бути. Він - моє безмежне щастя та єдина радість на землі. А ти не переймайся, буде свято й на твоїй вулиці. Дякую за все і бувай здоровий! – піднесено сказала Тіна та попрямувала до свого Гната.

Вона щиро милувалася тим, як містер Гамаюн дійсно зібрав навколо себе цікавих жіночок та з легкістю розповідав їм різноманітні байки, а дами уважно слухали, вдячно сміялися й плескали в долоні. Сьогодні Гнат сяяв не менше Тіни, адже і в його житті настав найщасливіший день, а звабливі карі очі чоловіка мерехтіли шаленими блискавками.

Ось містер Росс, під ручку з Емілі, вийшли на середину галявини та попросили тиші.

– Шановні друзі! Сусіди! Ми з родиною наразі дуже раді бачити Вас усіх. Давно не виходило зібратись докупи такою чарівною компанією. Але сьогодні ми покликали дорогих гостей не просто так. Довгі роки ви підтримували нас в пошуках кровинки й ми звісно в боргу перед вами. Але тепер прекрасна донечка з нами, та нещодавно вона зробила батькам ще один царський дарунок - привела в дім цього благородного красеня, який напередодні став її законним чоловіком. Ми з Еммі живемо тепер, наче в блаженному сні, та дуже просимо всіх вас поринути в нього разом з нами. А тепер давайте дружно скажемо молодятам: «Гірко!»

Усміхнені люди ще мить переварювали урочисту промову господаря садиби, а потім повітря просто вибухнуло дружним та багатоголосим:

– Гірко! Гірко! Гірко!..

Тіні з Гнатом нічого не залишалось, як обережно обійняти одне одного та доторкнутись вустами, давно з’єднаними Долею і Богом.

Потім почалися веселі танці й друзі родини, час від часу, підходили до молодят, щоб привітати. Багато хто, до промови Мартіна, навіть уявити не міг справжніх причин зібрання у Россів. Тому тепер перепрошували за відсутність весільних подарунків. Але хіба Тіні з Гнатом вони були потрібні? Вдень закохані отримали головний подарунок на ціле життя й, ніжно пригорнувшись, вони тихенько рухалися в танці.

Зараз, під чиказьким зоряним небом молодята згадували все, що встигло трапитись з тієї миті, коли Юлія Павлівна покликала Тіну на корпоратив Гната. Саме вона, того не підозрюючи, стала доленосною ланкою в перебігу подій, що започаткували величне Кохання двох прекрасних земних створінь. Потім жінка спочатку жалкувала про свій вчинок, пізніше допомагала та радила щось мудре. А життя невпинно, разом з неймовірним щастям, дарувало цим двом багато болю та страждань. Але ж як прекрасно сяють зараз їх блаженно закохані очі!

Скоро буде повернення до України, а потім вже політ на Мінорку й там щиросердний сеньйор Габріо Тесоро, законний та щасливий чоловік Юлії Павлівни Лагоди - теж влаштує для молодят фантастичну вечірку й подарує обіцяну весільну подорож на яхті.

Виходить, що життя спеціально тримало подружжя Гамаюнів у великій напрузі, щоб пізніше перетворити його на нескінченне свято? Але так не буває! Та можна сміливо припустити, що після всіх випробувань, вони точно подолають будь-які труднощі та залишиться навіки щасливими й нерозлучними!

Їх безмежне Кохання не згасне, а безсмертя про яке мріяли - їм принесуть троє синів та маленька донечка, на появу котрої з нетерпінням чекають: Тіна з Гнатом, Емілі й Мартін Росси та звісно Юлія й Габріо Тесоро, кожен у своєму затишному гніздечку, серед наших шалених та непростих світів.