- Подобаюся? - усміхається він. - Уже ні! - кажу правду та одразу в голову приходить неймовірна думка, - Це ви наказали мене звільнити? Ткнула пальцем у небо і не прогадала. Куточок повних губ єхидно повзе вгору. Абзац! - За що? Що я вам зробила? - шепочу. - Народилася! - каже цілком серйозно. - Тобі лікуватися потрібно! - кажу я, відкидаючи весь офіціоз та прямую до