Андрій Бачинський - Детективи в Артеку або команда скарбошукачів
- Жанр: Книги для дітей
- Автор: Андрій Бачинський
Герої повісті – тендітна юна скрипалька Оленка та її друзі – Антон, Сашко і Сергій під час відпочинку у таборі на березі Чорного моря випадково дізнаються про таємницю захованих неподалік коштовностей славнозвісної Міледі, героїні роману про трьох мушкетерів. Уночі друзі таємно вирушають на пошуки скарбу, але потрапляють у вир захоплюючих пригод. Їм доведеться здійснити небезпечну подорож у печеру контрабандистів, а також вступити у справжній двобій з викрадачами музейних цінностей.
Хто переможе в одвічному двобої зла і добра – підступність і ненависть, чи щирість і дружба?..
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Детективи
в Артеку,
або команда скарбошукачів
Львів – 2015
Андрій Бачинський
Детективи
в Артеку,
або команда скарбошукачів
© Видавництво Старого Лева, 2014
Текст © Андрій Бачинський, 2014
Обкладинка © Наталка Гайда, 2014
Всі права захищено
ISBN 978-617-679-074-7
ÓÄÊ 821.161.2
ÁÁÊ 84(4ÓÊÐ)
Б 32
Герої повісті – тендітна юна скрипалька Оленка та її друзі – Антон, Сашко і Сергій під час відпочинку у таборі на березі Чорного моря випадково дізнаються про таємницю захованих неподалік коштовностей славнозвісної Міледі, героїні роману про трьох мушкетерів. Уночі друзі таємно вирушають на пошуки скарбу, але потрапляють у вир захоплюючих пригод. Їм доведеться здійснити небезпечну подорож у печеру контрабандистів, а також вступити у справжній двобій з викрадачами музейних цінностей.
Хто переможе в одвічному двобої зла і добра – під-
ступність і ненависть, чи щирість і дружба?..
Розділ 1
Нічні гості,
або Перше знайомство
Оленка не могла заснути на новому місці. Вона лежала, заплющивши очі, й згадувала конкурс юних скрипалів, за перемогу в якому її нагородили путівкою до «Артеку». Мама тішилася тоді чи не більше за доньку. Тільки бабуся була невдоволена – бідкалася, що дівчинку зарано відпускати саму так далеко й залишати без нагляду батьків, що в дитячому таборі погано годують, що там домашня дитина потрапить під поганий вплив і, врешті, що там нікому буде контролювати її щоденні вправи зі скрипкою. Знала б вона, що онука в таборі взагалі не займатиметься музикою!
Роман Іванович, учитель музичної школи, стверджував, що скрипка – найважчий музичний інструмент, і дитина має удосконалювати свою майстерність по кілька годин на день, щодня, без вихідних, рік у рік. Можливо, така методика й була занадто жорсткою, але завдяки їй Оленка перемогла.
Відтоді минув місяць, і ось юна скрипалька вже у Сімферополі, відпочиває в готелі міжнародного табору «Артек», а завтра вранці вирушить до дитячої мрії на березі Чорного моря. І дарма, що надворі вересень, що в морі навряд чи вже скупаєшся, зате ще цілих три тижні можна не ходити до школи! «Оце супер! Однокласники за партами нудяться, а я ще відпочиватиму й відпочиватиму! І головне – жодної скрипки. Аж не віриться…», – думала Оленка, уявляючи шезлонг під пляжною парасолькою, себе у ньому, і не помітила, як двері до кімнати тихесенько прочинилися, й усередину прослизнули три чорні тіні.
Отямилася лише тоді, коли по щоці проповзло щось холодне й липке.
– О-о-ой! Хробаки! – верескнула вона, катапультуючись з ліжка, а заодно струшуючи з обличчя ту гидоту.
Раптом хтось схопив її за руки й почав заспокоювати:
– Тихо-тихо, та не крути так головою, немає тут хробаків.
Увімкнулося світло. Оленка побачила, що, крім неї, в кімнаті опинилися ще троє незнайомих хлопців. Вона набрала в легені повітря, аби заверещати ще голосніше, та один із прибульців прикрив їй рот рукою.
– Та заспокойся ти, навіжена! Ми свої. Просто пожартували.
– А-а-а! Грабують! – Оленка вирвалася з рук незнайомця й метнулася до дверей.
Та не встигла зробити й кількох кроків, як до кімнати увірвався огрядний дядько і, розмахуючи над головою шваброю, заволав:
– Усім стояти й не рухатися! Руки вгору! Стріляю без попередження!
Його руді вуса грізно стирчали. Озирнувшись навколо, власник войовничих вусів побачив у кімнаті лише трьох переляканих хлопчаків і дівчинку, що заніміла із роззявленим ротом.
Чоловік опустив швабру, обперся на неї, заправив у шорти смугастий тільник, з-під якого весь час намагалося вигулькнути чимале черевце, примружив око й вимовив з протягом:
– Та-а-ак, і що це в нас тут відбувається?
Один із хлопчаків прошепотів:
– Усе, нам криндик, закінчився наш табір.
– Це точно – сьогодні ж додому відправлять, – додав товариш, ховаючи руки за спину.
– Ну! – коротко, наче підганяючи коня, вигукнув чоловік, і його вуса ще грізніше настовбурчилися. – Що ти там ховаєш? Давай-давай, показуй!
Хлопець неохоче показав руки. У правій він тримав тюбик із зубною пастою.
– І що це таке?
– Ми... ми йшли зуби чистити перед сном і переплутали двері, – пробурмотів непроханий гість.
– О другій годині ночі? А чому зубна паста опинилася у неї на щоці? Переплутав дівчинку з умивальником?
Оленка повернулася до дзеркала й поглянула на своє відображення.
– От... от... от... – аж затнулася від обурення. – От негідники! По-вашому, моя голова схожа на мийку?
Вона вихопила тюбик з руки хлопця і щосили жбурнула об стіну. Тюбик чвакнув, і паста полетіла навсібіч.
Усі притихли й заворожено дивилися на химерні триколірні візерунки. Дядько, почухавши черевце, яке врешті все-таки вислизнуло з-під тільника, здивовано загудів:
– У-у-у... ну ти, мала, даєш. За що ж ти її так?
– А чому вони мене налякали? Звідки я знала, що то лише паста? Мені здалося, хробак по щоці повзе! Ненавиджу хробаків! Мало не померла зі страху!
– М-ми просто пожартувати хотіли, – пробелькотів найменший з хлопчаків.
Дядько усміхнувся й пригладив вуса, ніби заспокоюючи їхній войовничий запал. І ті справді відразу стали м’якими й пухнастими.
– Усе зрозуміло, – промовив. – Троє героїв вирішили першої ж ночі поглузувати з дівчинки, яка й так була перелякана, бо спить сама у великій кімнаті.
Оленка вперлася руками в боки й випалила обурено:
– І зовсім я не перелякана була, поки ці... не увірвалися без дозволу.
– Ми не увірвалися, – знову спробував виправдатися найменший. – Ми пожартувати хотіли – вуса намалювати, окуляри там і всяке таке. Та й не знали, що вона сама у кімнаті. Думали, що їх теж троє. Зранку вони б прокинулися і так би й поїхали до «Артеку» розмальовані.
– Теж мені джентльмени! – похитав головою чоловік. – Де ви бачили, щоб жінка вийшла з кімнати, не причепурившись перед дзеркалом?
– Яка ж вона жінка? – здивувався хлопець і розсміявся, відчувши з інтонації вусатого череваня, що суворого покарання не буде.
Лише Оленка скоцюрбилася під простирадлом і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Детективи в Артеку або команда скарбошукачів», після закриття браузера.
