Марина Світла - Майстерня щастя, Марина Світла

- Вам вирішили спершу довірити ваші ж екземпляри. Ілля Гроссман та Ілліна Велика. - О ні! – скрикнув Підмайстерко і знесилений плюхнувся на ослінчик. – Тільки не ці!! - Чого ж це? На думку нашого Правління, вони ідеально відповідають один одному. Майже стовідсотковий збіг. Таке зустрічається вкрай обрідно та гарантує щасливе подружнє життя. - Та ви що?! Все що вони мають спільного, це справжня нутряна неприязнь! Вони в мене єдині, хто один одного настільки не можуть терпіти, - збуджено заявив Підмайстерко. - Вони що? Зустрічалися? – здивувався Майстер. – І не закохалися?

Глава перша. В якій Підмайстерко зустрічає Майстра

- Щастя, щастя… Всім потрібне щастя, – бурмотів молодесенький Підмайстерко, протираючи від пилу товстий фоліант, обтягнутий дорогою, вишуканою, майстерно вичиненою шкірою та інкрустований рідкісним за своєю красою коштовним камінням. – А нікому й діла немає, скільки трудів на це йде, скільки клопоту. Хоч роди та подай їм те щастя. А самі? Навіть не намагаються. Тільки й шукають нагоди щоб на все готове.

Він тяжко зітхнув і потягнувся за наступною книгою.

Наближалося Різдво, і все слід було впорядкувати: кімнату, картотеку та закінчити детальний звіт для Правління про виконану роботу та плани на найближчий квартал.

Ледве Підмайстерко струсив пилюку зі своєї найважчої справи (примірнику було майже сто років!), як пролунав голос одного з майстрів, які іноді заглядали сюди або для перевірок, або з важливими дорученнями.

- Ось вас я й шукав, колего! – радісно заявив Майстер. Представників його професії відрізняв серед магів одвічно чудовий настрій. Одвічно та страшенно чудовий. – Як просуваються ваші справи?

- Та як вам сказати, Майстре, - Підмайстерко поправив фартух і підтягнув вовняний підколінок, з нагоди свята яскраво і різнокольорово смугастий. – Але все буде завершено вчасно.

- Правління вважає за можливе видати вам завдання задля підтвердження вашої кваліфікації. І тоді, після Різдва, поміркує про ваше підвищення. Ясна річ, я вам допомагатиму. Мене призначили опікуватися вашим проєктом.

- Невже?! – очі Підмайстерка спалахнули в передчутті: він стільки чекав на це останнє, найголовніше завдання! Стати майстром – мета будь-якого співробітника-початківця в Майстерні щастя. Майстри вміли набагато більше, ніж стежити за тим, щоб їхні підопічні не поранилися, або щоб їх образи швидше минали, не лишаючи осаду. Робота їх складна, але почесна. Та ще й з новими обріями для кар'єрного зростання.

Хлопець дістав з-за пазухи заповітний нотатник, торкнувся кінчиком пальця гострого грифеля олівця і приготувався записувати вихідні дані.

- Хто об'єкти?

- Вам вирішили спершу довірити ваші ж екземпляри. Ілля Гроссман та Ілліна Велика.

- О ні! – скрикнув Підмайстерко і знесилений плюхнувся на ослінчик. – Тільки не ці!!

- Чого ж це? На думку нашого Правління, вони ідеально відповідають один одному. Майже стовідсотковий збіг. Таке зустрічається вкрай обрідно та гарантує щасливе подружнє життя.

- Та ви що?! Все що вони мають спільного, це справжня нутряна неприязнь! Вони в мене єдині, хто один одного настільки не можуть терпіти, - збуджено заявив Підмайстерко.

- Вони що? Зустрічалися? – здивувався Майстер. – І не закохалися?

- Закохалися! Якби ж то, - Підмайстерко схрестив на грудях руки і підняв підборіддя. – Та вони ненавидять одне одного. Від них аж іскри летять.

- Іскри! – захопився Майстер. – Іскри – це ж добре! Іскри – це чудово! Де є іскра – знайдеться місце для полум'я, юначе! Ненависть – сильне почуття, і над полум'ям можна переплавити її у кохання.

- Та знаю, - Підмайстерко розчаровано махнув рукою, - це ми ще в третьому семестрі проходили. Але у цих двох ненависть може закінчитися лише душогубством.

- Ну, поясніть хоча б, з чого ви отримали такі висновки? Це що? Прямо з першого погляду ворожнеча? Не повірю! Подивіться, він мрія будь-якої жінки. Таких знімають у серіалах у головних ролях героїв-коханців. Та й вона... як це вони кажуть... секс-бомба. Її ж неможливо не захотіти, якщо у жилах кров, а не водиця. А в нього у жилах кров!

- Та яка може бути прихильність, якщо цей Гроссман спочатку переспав з її найкращою подругою, а потім кинув, недовго надумуючись?

- І що? – здивувався Майстер. – Переспав – це добре. Переспав – це корисно. Діло молоде, тіло молоде. Навіщо нашій Ілліні недосвідчений коханець? І те, що кинув, – правильно. Бо не його це доля. Їй з того що? Не її ж кинули. Чи вона вся така святенниця?

- Ха! Святенниця! Ця моя святенниця проєкт у нього одного разу відбила прибутковий. Причому не в найчесніший спосіб.

- Серйозно?

- Ще б пак! Вендета, каже.

- Молодець! – зрадів Майстер. – А він? Він мстився?

- А то! Сказав її нареченому, що вона з ним роман крутила, поки той телепень до весілля готувався.

- От розумаха! Отже, вони зачепили один одного, розумієте? Дуже сильно зачепили. Звести їх – лише питання техніки!

- Та їм вже жодна техніка не допоможе. Навіть асфальтоукладальна, - Підмайстерко тяжко зітхнув і розвів руками. – Діла з них не буде.

- А бажаєте парі?

- Парі? – Підмайстерко пожвавішав.

- Парі, парі! Я зведу їх за три дні. Різдво вони зустрінуть разом. І більше вже не розлучатимуться. Якщо це в мене вийде, а в мене це вийде, ви визнаєте, що для справжнього Майстра немає нічого неможливого. Якщо ж ні… я піду у відставку! Але майте на увазі, ви повинні бути зацікавлені, щоб все вийшло, і допомагатимете мені у всьому, що я попрошу. Тому що тільки так ви отримаєте підвищення, колего!

- Я все зрозумів, Майстре. І все зроблю, - охоче відповів юнак.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍