Safaya - Так буває і це нормально , Safaya

Минуло кілька тижнів після тієї розмови в бібліотеці. Олена намагалася забути Артема, але кожен раз, коли вона бачила його в школі, її серце знову стискалося від болю. Вона зрозуміла, що повинна відпустити його, але зробити це було набагато важче, ніж вона очікувала.

Одного вечора, коли Олена сиділа на лавці в тому самому парку, де вперше побачила Артема, до неї підійшла її подруга Наталя. Вона знала про всі переживання Олени і завжди підтримувала її.

— Олено, — сказала Наталя, сідаючи поруч. — Я думаю, що тобі потрібно змінити своє ставлення до цієї ситуації.

Олена подивилася на подругу, не зовсім розуміючи, про що йдеться.

— Ти так зациклилася на Артемі, що забула про себе, — продовжила Наталя. — Ти чудова дівчина, і тобі не потрібно шукати когось, хто тебе не помічає. Можливо, ти просто не бачиш, що світ навколо сповнений можливостей, які ти пропускаєш, зосереджуючись на одному хлопцеві?

Олена задумалася над словами подруги. Вона знала, що Наталя має рацію. Її життя обернулося навколо Артема, і вона забула про все інше. Але тепер, коли вона могла подивитися на все це з боку, вона розуміла, що настав час рухатися далі.

— Ти права, — сказала вона, глибоко зітхнувши. — Мабуть, я повинна почати цінувати себе і шукати щось інше.

Наталя усміхнулася:

— І правильно. Адже ти не одна в цьому світі. Є багато людей, які тебе цінують і готові підтримати. Тобі просто треба дати їм шанс.

Олена усміхнулася у відповідь, відчуваючи, як в її серці поступово розтає лід. Вона знала, що дорога буде нелегкою, але тепер у неї було бажання йти вперед, незважаючи на всі труднощі.

**Розділ 5: Нові горизонти**

Наступні місяці стали для Олени часом змін. Вона почала більше часу приділяти своїм захопленням, знайомитися з новими людьми і відкривати для себе щось нове. Артем залишився в її минулому, і хоча спогади про нього все ще іноді поверталися, вони вже не приносили їй такого болю.