Safaya - Так буває і це нормально , Safaya

****

Одного дня, коли Олена прийшла на шкільний захід, де кожен клас мав представити свій проект, вона несподівано зустріла хлопця, якого раніше не помічала. Він стояв біля стенду з фотографіями місцевих пейзажів, які зробив сам. Його звали Данило, і він захоплювався фотографією. Олена завжди цікавилася мистецтвом, і це відразу привернуло її увагу.

Вони заговорили, і розмова швидко переросла у справжній діалог. Данило розповідав про свої подорожі по рідному краю, про те, як він знаходить натхнення в природі, і як фотографія допомагає йому бачити світ інакше. Олена слухала його з інтересом, відчуваючи, як у ній знову з'являється інтерес до життя.

Вона раніше ніколи не відчувала такого зв'язку з людиною. З кожним новим днем, проведеним разом із Данилом, вона помічала, що її почуття до Артема поступово згасають. Натомість у її житті з'явилася нова людина, яка цінувала її такою, якою вона є.

Одного разу, коли вони гуляли парком, Данило несподівано зупинився і подивився на Олену:

— Олено, я хочу тобі щось сказати. Я знаю, що ми знайомі не так давно, але ти стала для мене дуже важливою людиною. Мені здається, що я ніколи не зустрічав такої цікавої і щирої дівчини, як ти.

Олена здивовано глянула на нього. Вона не очікувала таких слів, але відчула, як її серце наповнюється теплом.

— Даниле, я теж дуже ціную тебе, — сказала вона, трохи невпевнено. — Ти допоміг мені подивитися на життя з іншого боку, і я дуже вдячна тобі за це.

Він усміхнувся і обережно взяв її за руку. Це був момент, коли Олена зрозуміла, що її життя змінилося. Вона більше не була тією дівчиною, яка чекала на увагу від хлопця, який її не помічав. Вона знайшла в собі силу рухатися далі і відкрила для себе нові можливості.

Вони продовжували гуляти, розмовляючи про все на світі. І хоча Олена все ще іноді згадувала про Артема, вона більше не відчувала болю чи жалю. Вона зрозуміла, що життя завжди пропонує нові шанси і нові горизонти, які відкриваються лише тоді, коли ти готовий залишити минуле позаду.