Тетяна Калинова - Невідповідний, Тетяна Калинова
- Жанр: Любовні романи
- Автор: Тетяна Калинова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Нікусь, ти впевнена в цьому.
- Звісно, мамо. Я сумую за братом, за батьком і за Одесою . Поїду, два місяці до навчання , відпочину і повернусь .
- Давай тільки , щоб без 'коників'.
- Та які коники, мамо ? Я ж буду з Алексом . Тим більше, як я можу пропустити такий скандал, мамо. Алекс, в той час, коли батько вже його практично одружив , знаходить собі дівчину . Я не можу тут сидіти, я маю це бачити .
- Ну ти й аферистка .
- А що я , я нічого, це братик аферист.
- Ти написала Алексу, коли тебе зустрічати?
- Ні , зараз зберу речі і напишу.
- Добре, доню. Давай тільки, будь там обережною , будь ласка.
- Добре, мамо. Я буду обережною.
Мама пішла з моєї кімнати, залишивши мене одну. А я не можу повірити в своє щастя. Я сама лечу в Одесу. Сама буду відпочивати . Буду жити , як мені хочеться, без цього постійного маминого контролю. Я дуже люблю свою маму , вона у мене дуже гарна, розумна , витончена жінка . Наче справжня леді. Але, ця її гіперопіка , наче мені 10 рочків. Я вже давно виросла, мені вже 22, і я вважаю, що вже давно маю право на своє особисте життя, в яке б ніхто не пхав свого носа. Я давно думаю над тим , щоб з'їхати від мами і жити окремо. Не проблема попросити у тата, купити мені квартиру. Але настільки звикнувши до контролю , трішки страшно бути самій і все вирішувати самостійно. Ось, тепер мені випадає нагода , пожити в Одесі якийсь час і зрозуміти наскільки я можу впоратись сама. Ну звісно з братиком .Але ж у нього кохання, йому буде точно не до мене. Зібравши свої речі , перевірила документи , гроші і попрощавшись з мамою, готова летіти підкоряти рідну Україну.
Лише в літаку, в небі , згадую що я так і не написала Алексу, що прилітаю. Швидко дістаю телефон і пишу брату повідомлення , щоб зустрів мене. Відчуваю як в мене від цього адреналіну і передчуття, руки і ноги починають тремтіти. Хоч би дійсно, нічого не начудити , з такої радості.
Виходжу з літака і розумію , що мене наче принцесу , батько з братом зустрічають на пероні , з оберемком квітів . Біжу до батька і верещу мов навіжена. Кілька років його не бачила вживу . Тато на льоту мене підхоплює і міцно обіймає.
- Доню, ти подивись , красуня яка виросла. Зовсім вже доросла. Час вже заміж видавати.
- Ой. Татко давай вже без цього , тут я сама розберусь. Я , не Алекс і на шлюб без кохання , не погоджусь.
Переводжу погляд на брата і щасливо посміхаючись, застрибую до нього в обійми.
- Привіт, красеню. Я сумувала.
- Ага , зараз, знаю я тебе лисице, мабуть втомилась від маминої опіки і тому втекла . Але я радий , що ти тут.
- Ну що, може вже кудись поїдемо? Мені цей літак , за кілька годин , ой як набрид. Будеш знайомити мене зі своєю дівчиною?
- Ні , дорогенька , сьогодні ніяких дівчат. Сьогодні возз'єднання сім'ї.
- Невже п'янки і гулянки?
- А хіба я не можу погуляти з своїми, вже дорослими дітьми ? - говорить батько. Я його таким , ще не бачила. Мабуть тато дійсно щасливий , що ми поруч.
- Я люблю тебе , татку і я сумувала за тобою.
Ми сіли в батьків позашляховик і поїхали гуляти. Спочатку поїхали в ресторан, потім в інший ресторан, після , ми поїхали в нічний клуб.
Пам'ятаю, що батько говорив щось про те, що він не думав, що з дітьми може бути, так весело. Це був мій останній спогад , про цей день .
Прокидаюсь вранці , одягненою в кімнаті Алекса . Чомусь поперек ліжка . Голова болить, тіло наче не моє , в роті наче хтось живе . Точніше жив і здох. Підіймаюсь, хапаюсь руками за голову . Ну добре хоч те , що прокинулась я в нашому будинку , це по-перше, а по-друге точно знаю з ким провела вечір. Це вже добре. Роздягаюсь , іду в душ. Так як в моїй кімнаті, зараз поселилась дівчина Алекса , шукаю в нього в шафі якусь сорочку.
В дзеркало на себе не дивлюсь , не хочу лякатися . Коли бачу вираз обличчя Алекса , як він мене побачив, розумію що це рішення правильне. Виглядаю мабуть, бомбезно.
А далі починається божевілля. Алекс вилітає з будинку, без слів розумію, що щось сталось . Підіймаюсь в свою , колишню кімнату і бачу на ліжку листа . Я завжди була допитливою дівчинкою, тому звісно , його прочитала. Не все я зрозуміла, та головне , що здається з першого ж дня мого перебування в Одесі , в мого брата вже через мене проблеми.
Алекс повертається дуже засмучений . Я так розумію , що його дівчина поїхала . Дивно звісно , що він про неї практично нічого не знає , але це не мої справи . Коли батько з Алексом, несподівано їдуть до Києва і я розумію, що я реально, як і хотіла, залишаюсь в Одесі, в величезному будинку , сама, стає трішки страшно. Та думаю я впораюсь. Заношу свої речі в свою кімнату і телефоную Олі Іванівні , яка все дитинство була для мене, наче друга мама. Думаю , Оля буде рада мене почути і побачити. І я була права , щойно дізнавшись що я в Одесі, Оля Іванівна прибігла зі своїми фірмовими пирогами . Я знаю, що вони дуже смачні, та здається, мені сьогодні не до їжі . Ми з Олею довго сиділи, розмовляли . Я розповідала їй про наше життя в Італії, про маму , про своїх кавалерів . Та коли мова зайшла про Алекса, Оля мене підтримала в тому, що якось дивно зустрічатись з дівчиною і про неї нічого не знати. Виявляється, спочатку вона навіть збрехала про своє ім'я. Дивна особа.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідповідний, Тетяна Калинова », після закриття браузера.
