Safaya - Кохай, Safaya

Ліза була молодою жінкою з тихого маленького містечка на заході України. Вона працювала в книгарні, яку успадкувала від своєї бабусі. Це було її улюблене місце — між старовинними книжковими шафами, які наповнювали простір ароматом старих сторінок і знань, що зберігалися століттями. Її життя було простим і тихим: щоденні прогулянки, читання, інколи візити старих друзів, але глибоко всередині вона відчувала, що цього замало.

Одного осіннього ранку Ліза вирушила на звичну пробіжку парком, коли побачила чоловіка, який стояв біля старого дуба. Він виглядав невловимо знайомим, але водночас був чужим цьому місту. Його чорне пальто виглядало не зовсім доречним у цю пору року, а погляд, спрямований у далечінь, був сповнений якоїсь дивної суміші меланхолії та загадковості. Її серце забилося швидше, хоча Ліза не могла зрозуміти, чому. Вона уповільнила крок, аби краще його роздивитися, але потім вирішила продовжити біг, аби не здаватися настирливою.

Увесь день Ліза думала про незнайомця. Що він робив у парку так рано? Чому його вигляд викликав у неї таке хвилювання? Її зазвичай спокійний розум був занадто зайнятий питаннями, які вона не могла пояснити.