Safaya - Кохай, Safaya

Наступного дня, Ліза знову побачила того чоловіка, але цього разу він увійшов до її книгарні. Вона зустріла його погляд, коли він ступив за поріг, і їхні очі зустрілися на мить, яка здалася їй вічністю.

- Доброго дня, - привітався він, вклонивши голову.

- Вітаю, - відповіла Ліза, намагаючись приховати своє хвилювання. - Чи можу я вам допомогти?

- Можливо, - сказав він з посмішкою, оглядаючи книги на полицях. - Я шукаю одну стару книжку, яку колись давно читав. Назви не пам’ятаю, але вона була про подорожі і долання внутрішніх бар’єрів. Дуже символічна, зі складною філософією.

Ліза трохи нахилила голову, намагаючись зрозуміти, про що йде мова.

- У нас є кілька книжок такого роду. Давайте спробуємо знайти. Ви пам’ятаєте щось про автора або рік видання?

- На жаль, ні, - зізнався чоловік. - Але я впевнений, що впізнаю її, коли побачу.

Ліза провела його до полиці з старими виданнями і почала переглядати разом з ним книги. Вони говорили про літературу, обмінювалися думками про прочитане. Виявилося, що у них багато спільного: обидва любили класичну літературу, особливо твори, які примушували задуматися про сенс життя.

Згодом чоловік, який назвався Данилом, зізнався, що приїхав у місто лише нещодавно, хоча провів тут своє дитинство. Він поїхав багато років тому, і повернувся лише зараз, шукаючи спокою і відповіді на деякі свої питання.

Ліза відчувала, що за його словами ховається щось більше, щось, що він не готовий розповісти відразу. Але вона не тиснула, відчуваючи, що з часом він сам відкриється.