Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Від нього складно відірвати погляд. Неймовірно розумний, сильний, швидкий, небезпечний — він дуже схожий на звичайного хлопця, але в ньому немає нічого звичайного. Це повинен був бути безглуздий жарт на день народження, ось тільки паралель нашого світу виявилася зовсім не розіграшем. Вода і здорові жінки тут цінніше за життя, залишки людей протистоять новому виду людських створінь — мутантам. Всі звуть його Павук, дехто його боїться, інші ненавидять, але він зробив для мене неможливе, тому що теж здатний любити ніжно та самовіддано. Але я не згодна з його рішенням...

Глава 1

- Коліне, сьогодні як завжди, о восьмій? Я дуже сподіваюся, - Джойс чуттєво склала губки, запустивши в свої великі виразні очі грайливих чортиків, які завжди так безпрограшно заводили цього молодика. Її очі - стали його ланцюгами , і її жіноча суть хитро вертіла хлопцем, намацавши таку беззаперечну перевагу.

- Ні, кицька, сьогодні я клятвено обіцяв батькам залишитися на сімейну вечерю, - пробурмотів Колін , блукаючи губами по її шкірі . - До нас приїжджає рідня з Небраски , з маленького містечка під назвою Фрімонт. І я змушений віддати борг родинним зв'язкам, інакше мої напружені стосунки з батьком, опиняться на критичному рубежі, а це може позначитися на моїх майбутніх перспективах. А так як я розраховую, що наше з тобою майбутнє перетнеться, отже, тобі теж вигідно, щоб я був слухняним хлопчиком.

- Ти занадто багато базікаєш, знаєш про це? - Джойс не упустила шансу наочно виявити свою образу.

- Сподіваюся, це мій єдиний недолік? - самовдоволено посміхнувся Колін.

О так, не дивлячись на свою слабкість до жіночої статі , Колін Паркер добре знав собі ціну, і саме це викликало  зарозумілість, яка подобалася дівчатам найбільше , плюс татів завод, крута тачка і ніде правди діти - не обділена природою зовнішність.

 Його батько особисто відправився в аеропорт, зустрічати гостей.

Фредерік Паркер поважав і по-братськи віддано любив свою сестру. Горду, часом надмірно принципову, прямолінійну, сувору, пуританського виховання жінку.

А ось Колін, м'яко кажучи, рідну тітку недолюблював . Вони з матір'ю повинні були чекати і готуватися до прийому.

- Коліне, дорогий, зроби обличчя привітніше, прошу тебе.

- Я тренуюся, мамо, - хитнув він головою. - Але коли я уявляю собі обличчя тітоньки Мері - у мене зводить вилиці. ... Вони до нас надовго?

- На два тижні, - посміхнулася Лізбетт, передбачаючи реакцію сина. На що Колін дійсно, з приреченим трагізмом закотив очі.

- Ти й так з татовою ріднею не бачився вже років п'ять, так що потерпиш! - ствердно кинула вона, закінчуючи чаклувати над сервіровкою столу.

Колін захоплювався талантом своєї матері, адже вона вміла емоційно перетворюватися за своїм бажанням, розігрувати різні ролі, приміряючи маски прямо на ходу .

Ось і зараз - вологі очі, щира привітна посмішка, розчинена гостинність і радість в повній мірі! Але Колін знав, що його мати ненавиділа химерну, мало що не стерильну зовицю.

Просто Лізбетт була віртуозом в різних відносинах, вона багато і продуктивно працювала з людьми, і знала про деякі дієві підходи до складних особистостей, а от Колін як не старався, кислу міну з обличчя так і не зміг стерти. Тому і дивився в більшій мірі собі під ноги, чекаючи, коли підійде його черга обмінюватися обіймами з родичами.

- Ну , а ось і Колін. Правда, хлопчина підріс? - з іронією, що свідчила про його піднесений настрій, сказав Фредерік, киваючи сестрі, яка в цей час прискіпливо оглядала Коліна з ніг до голови.

- Йому вже двадцять, а він одягнений немов підліток хуліган. Ти в цьому віці вже носив пристойні чоловічі костюми! - сухо зауважила Мері скрипучим і не приємним голосом . – Здрастуй, племінник. І будь люб'язний зніми цей сором, тому що за стіл варто сідати в належному одязі , а не в страшній майці з капюшоном .

Йому дорого давалася його витримка, але Колін все ж завбачливо прикусив язика, стримавшись від власного коментаря. Натягнуто посміхнувшись він незграбно обійнявся з тітонькою.

І тут його погляд випадково натрапив на інший - з-за спини тітки Мері на нього дивилися глузливі дівочі очі. Дівчина стояла позаду, ледве стримуючи усмішку.

Як же йому були знайомі ці милі риси! Біляве волосся, великі сіро-зелені очі, кирпатий носик, який вона так завжди любила войовничо задирати в дитинстві, але ось тільки на нього тепер дивилася не дівчисько підліток, а приваблива до нестями дівчина.

У Коліна навіть дух перехопило:

- Саро?! - здивовано вимовив він, мало не відставивши тітоньку Мері в сторону. - Побий мене грім! ... Твою ж мати!

- Це ще що таке ?! - зойкнула тітка Мері, одночасно з застережливим покахикуванням батька.

- Пробач, тітко, але Сара так ... округлилася, я хотів сказати стала справжньою жінкою, тобто стала дорослою , - тут же схаменувся Колін , заїкаючись під убивчим поглядом тітки .

- Привіт, кузене! - м'яко посміхнулася дівчина , заговоривши чарівним мелодійним голосом . - А ось ти базікало нітрохи не змінився!

- Та вже, деякі речі в цьому світі залишаються незмінними - ідіоти, податки, і ..., - Колін покосився в бік тітки, яка віддалялася до будинку, - твоя мама! - додав він. - Ну, йди до мене! - і підхопивши Сару, він почав радісно кружляти її на місці. - Я такий радий бачити тебе, сестричко! Кузино ти супер! Заради цього навіть варто було пережити зустріч з мегерою!

- Гаразд заливати, компліменти з вуст такого ловеласа як ти дуже сумнівні ! - розсміялася вона грудним сміхом, поправляючи волосся.

- Ну ось, ти вже стаєш схожою на свою матусю, - пробурчав Колін. - Ти ж цього не зробиш, Сара? Ти ж на боці людства? До сих пір не можу зрозуміти, як у такої жінки вийшла така дочка ?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍