Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

Мене звуть Ніколь - я перевертень. І ніби цього замало - я народилася альфою. Хочу розповісти вам історію, про те, як це бути мною. Ми живемо серед вас вже дуже давно, але живемо за іншими законами. Щоб захистити тих, хто став мені дорогий - я не боюся битися з ватажком, який не приймає мене до зграї. Мене навіть не так турбує альянс фанатиків, який загнав мене у кут. Але я боюся того, що ми обираємо собі пару один раз і на все життя, і моя внутрішня вовчиця раптом запала на того, кого любити небезпечно. Загалом, влаштовуйтеся зручніше, я покажу вам свій світ...

Розділ 1

Бродячий спосіб життя вже досить давно непомітно перетворився на форму мого існування, але я віддаю перевагу називати себе кочевніцею, звучить благородніше і не відчувається така сумна безнадія.

Я свідомо вирішила поневірятися по світу, обравши таким чином гірко-солодку свободу. ... Свободу ... хм.

Хоча переваги і недоліки притаманні будь-якому рішенню. Були вони і у мого вибору. Негативною стороною - стала моя самотність і заборона на любов, а точніше на довгострокові стабільні відносини. Іноді, в буквальному сенсі - я просто вила від цього гнітючого відчуття порожнечі, навіть не трансформуючись.

По правді, я рідко приймаю свою іншу форму, тому що наполегливо уникаю звертатися до своєї суті. Не те щоб я сильно соромилася або мене це мучило, ні. Просто у мене для цього є вагома, на мій погляд, причина - я до жаху хочу бути нормальною, як всі звичайні люди, ну, або хоча б здаватися такою з боку.

Без зайвої сором’язливості скажу, що я досить добре вмію контролювати себе, знаю секрети маскування, і необізнана людина ні за що не відрізнить мене від середньостатистичної дівчини.

За останній час я так призвичаїлася, що навіть вульфени або мисливці не в змозі з першого разу розпізнати в мені вовчицю.

... Так -так, я належу до племені напівлюдей - вульфенів. І мало того, ніби цього вже не достатньо - я ще й альфа самка, що вкрай рідко для мого виду, жінок ватажків один-два та й усе. Проте я відреклася від своєї лідерської долі, не хочу тягнути тягар відповідальності, не хочу прив’язуватися, не хочу боятися і переживати. Тому що втрачати боляче, а альфі, якщо хтось гине зі зграї - болючіше у стократ.

Вульфени існують на Землі споконвіку, ховаючись на задвірках цивілізації, маскуючи свої суті, крадькома в сутінках, залишаючи лише шерех. Люди бачать нас, але ніяк не здогадуються про іншу гілку людиноподібних, що живуть у них прямо під носом. Дотримуватися обережності у нас в крові - це основний закон, наріжний камінь, наша Біблія. Навіть трирічний малюк вульфен знає про самозбереження на рівні інстинктів. Мої родичі вважають за краще не висовуватися - не займають високих керівних посад, не лізуть в політику, не творять на терені культури, не створюють свої релігійні секти, не виставляють себе мега героями і навіть не займаються благодійністю. Будь-яка зайва увага громадськості для нас згубна. Мені з дитинства ґрунтовно вбили в голову, що я інша, що мої емоції можуть створити для мене загрозу, що мої природні здібності можуть видати мене і наразити на небезпеку, тому я йду по життю навшпиньках, готова в будь-яку хвилину зірватися на біг.

У нашого племені є свої закони, і навіть кочуючи, я повинна дотримуватися їх, тому що інакше мисливці можуть мене обчислити і притягти до відповідальності. У них розмова коротка - приб'ють до собачого біса, інсценувавши нещасний випадок.

Мисливцями якраз і є ті присвячені з людей, свого роду законодавча  влада в моєму світі,  де знання серед них передаються з покоління в покоління - від батька до сина. Вони покликані служити двом сторонам. Мисливці стежать, щоб вульфени не шкодили один одному, і щоб не завдавали шкоди людям.

 Я виросла в зграї моєї бабусі Ембер. Така собі, невелика громада, пара сімей таких саме вульфенів як  і ми. Бабуся народилася альфою, як і я. Багато чому в житті мене навчила саме вона, поки не прийшов мій час. Справа в тому, що в моїй родині було все не так просто. Хоча, так звичайно ж може висловитися абсолютно кожен оповідаючи про своїх рідних, але, по-моєму, ми все одно були відзначені деяким  темним фатумом.

Постараюся пояснити, мені б хотілося, щоб мене відчули, щоб зрозуміли як це бути мною. Я мрію, щоб хоча б ненадовго хтось зміг влізти в мою шкуру, побачити моїми очима і відчути, що ж відбувається у моєму серці.

... Мої батьки були звичайними вульфенами, і мама і тато беззаперечно підкорялися волі бабусі. Альфа ген передався мені і моєму старшому братові через покоління, тому нас з Террі завжди ставили рангом вище, ніж інших дорослих вульфеніт в зграї, не кажучи вже про дітей. Не скажу, що в моєму дитинстві була суцільна вседозволеність, моя бабка Ембер була суворою, і я не мала права не послухатися її, інакше мене і карали жорсткіше, ніж інших дітей. Але завдяки її турботі я досить добре завчила уроки виживання, все, що я вмію і знаю, а це не мало - від неї. Наші з Террі батьки загинули у страшній автокатастрофі, коли мені було десять років. Вірніше вони отримали травми не сумісні з життям, але все ще продовжували мучитися в агонії. Вульфен не може померти від хвороби або від травм, померти природно, навіть коли тіло вже не здатне регенерувати рани, наш унікальний мозок не дозволяє відійти в інший світ, для цього потрібно відсікти вульфену  голову, або більш жорстокий спосіб - вирвати серце. Якщо трапляється, що вульфен все ж доживає до старезної старості, загасаючому старому, що день у удень слабшає, з усіма почестями все одно повинні відокремити голову, щоб відпустити його душу на покій. Дуже рідко серед нашого племені трапляються самогубства, коли вульфен вириває з грудей своє серце. Для людини це моторошно, а ось для перевертнів звичні речі.

Бабуся забрала батьків з лікарні, зібрала нашу зграю, дістала ритуального меча і власноруч відсікла їм голови. Спочатку своїй дочці, тобто моїй мамі, потім батькові. ... Тоді ж я і пережила перший жах і безумовну втрату у своєму житті. Страшно. .... Їх біль ти відчуваєш кожною своєю клітиною. І навіть не передати словами, що я тоді відчувала. Мій брат мене ледве втримав, мало не зламавши мені кістки на руках. З одного боку я розуміла, що це звільняло батьків від мук, а з іншого сподівалася до останньої секунди, адже це були мої мама і тато.

.... Другою втратою став мій брат. Ні, Террі не помер - він просто подорослішав. А все тому що двоє дорослих альф не можуть перебувати на одній території, це запалює суперництво, дух звіра не може терпіти конкурента. У таких випадках, коли в одній родині кілька альф - молодші або йдуть, або вбивають старших. Природно Террі не зміг підняти руку на Ембер, вона була нашим учителем, вона замінила нам наших батьків, і гадаю, він любив її, тому і пішов.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍