Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

    Вперше в історії нашого племені зібралася рада альф, цікаво, що все це завдяки технологіям, в минулі століття подібне було б нездійсненним. Тепер альфи можуть спілкуватися не відчуваючи вбивчих інстинктів. У століття, коли у людей є електронні вихованці і навіть віртуальні сім'ї, ми вульфени теж дуже виграємо від можливостей наворочених гаджетів. Більшістю альфи проголосували за страту Ембер Ландау.

Але справа в тому, що я не впевнена, що зможу занести меча і відсікти їй голову. Жінці, яка виховала мене. ... Тій, хто мене тримав в полоні і мучив.

Я схильна пробачати. Ця ж якість мені подобається в людях. Хоча я розумію, що це не той випадок, коли можна зам'яти провину, вовки ніколи не милують засудженого до страти. Ембер примушувала і згубила багато вульфенів. Вона повинна відповісти.

Відчуваю поклик Тіма. Піднімаюся на ноги, беручи під пахву футляр з ритуальним мечем.

Всі колишні члени альянсу вже під гіпнозом, в очах каяття, дивляться на пов'язану біля стовпа Ембер з нерозумінням і осудом. Камери транслюють те, що відбувається з місця подій новоспеченій раді зграй. Тім знімає гіпноз з Ембер, кривлячи рота вона гарчить від замішання, опалює мене вовчим поглядом. Боюся, вона здогадається, що без гіпнозу вона подібного б не витворила.

- Адже ти так вірила в месію вульфена, в царя серед альф, - шепочу нахиляючись до неї ближче, так щоб навіть по губах не змогли прочитати. - Ба, альфа альф це пф! А ось бета син двох альфа - це щось. Той, хто підпорядковує собі альф. Той, хто вислизнув у тебе з-під носа двадцять сім років тому. Той, хто придушив альянс, як гниду. Так що ти дарма старалася. Ембер! - вимовляю на повний голос, мене бачать в сорока чотирьох зграях. Витягаю з футляра меча, який пускає сонячні зайчики. Ембер ворушить губами, знаходячи дар мови. Потрібно зробити все швидко. - За законами вовчого племені, піддавшись згубним ідеям і розклавши уми багатьох і віднявши життя у десятка вульфенів - ти визнана винною, і тебе засуджують до відсікання голови. Рішення затверджено радою зграй і особисто мною, виконавцем, жертвою і твоєї кров'ю!

Ембер раптом вибухає страшним реготом, немов вона зійшла з розуму. Вона намагається щось сказати, але не може. Таке враження, що вона збирається мене проклясти. Від цього реготу кров в жилах холоне.

Один чіткий рішучий помах і настає тиша. Мене зараз виверне, не дивлюся в ту сторону і не дихаю. Ні в якому разі не можна показувати свою слабкість ватажкам інших зграй. Це моя роль в частині нашого плану, я начебто знала на що йду, але ...

Тім подає знак, що камери вимкнені, шпурляю меча в сторону і як підкошена падаю на руки Тіму.

- У нас все вийшло, крихітко! Ми впоралися. Перемога! Наше життя знову тільки наше, - цілуючи і тискаючи мене, шепоче Тім.

- Завжди будь поруч зі мною. Завжди! - нарешті в обіймах коханого я тішуся, приходячи до тями.

Ми дійсно перемогли альянс, але схоже для вульфенів так чи інакше настала нова віха. Хиткі правила, ослаблені законники.

Благо, що зі мною мій бета, мій люблячий чоловік зі своїм непізнаним даром, це знаєте, все одно заспокоює на тлі всього іншого.

Ми вульфени живемо серед вас, ходимо в одні і ті ж крамниці, що і ви, стоїмо в пробках, гуляємо скверами, отримуємо посилки поштою, а ви навіть не здогадуєтесь про наше існування. Чи не допускаєте такої думки в силу вашої скептичної природи, адже ви люди вважаєте себе вершиною природного відбору. Але нас так навіть більше влаштовує, непомічені вами, ми спокійно йдемо по своїй паралелі. Ми вам не вороги якщо що. Деяким вульфенам люди навіть дуже симпатичні, взяти хоча б мене. І ми вибороли для вас вашу звичну розміреність, хоча про це ви теж не здогадуєтеся. У цьому світі вистачить місця для всіх, головне не розпалювати конфлікти. Ми з Тімом за цим прослідкуємо. Все ж таки я не шкодую, що народилася альфою вульфеном. Тепер я розумію, що я на своєму місці і свою шкуру не проміняю ні на яку іншу. Я перевертень і в цьому житті мені є кого любити і заради чого жити.

ЕПІЛОГ

Не дивлячись на те, що вони були першими - пологи пройшли на диво легко і швидко. Тім навіть перенервувати не встиг. Він і так знав, що буде хлопчик, але взявши сина на руки - завмер, вдивляючись в зеленуваті очі немовляти.

- Що ти відчуваєш, Тіме? - підвелася на ліктях Ніколь, запідозривши тривогу в погляді чоловіка.

- ... Він альфа, а ще бета.

- Як це!? ... Боже, не може цього бути! Дай мені сина, - вимогливо простягнула руки Ніколь, неспокійно притискаючи дитину до грудей. - Таких вульфенів не буває, Тіме! ... Його дар такий же, як і в тебе?

- Поки не ясно. Що тебе так налякало, крихітко? У нас здоровий міцний малюк і ми будемо любити його до нестями.

- Я вже його люблю! - вигукнула Ніки. - Але він незвичайний, доведеться приховувати його від інших, як ми приховуємо силу твого дару. Перевертні можуть знову згадати про пророцтво.

- Нехай тільки спробують! Не треба морочитися про це зараз. Давай краще дамо йому ім'я, - посміхнувся Тім. - Мені подобається Чарлі.

- Ні, його зватимуть Семюел. Сем.

- Він буде класним хлопцем. Кращим вульфеном, ніж народжувалися до нього. Я це просто знаю.

Ось ми з Вами дісталися кінця цієї історії. Буду дуже вдячна Вам за коментарі, підпис на мою сторінку та зірочки! Маю надію, що Вам сподобалася!)

Кінець