Леся Лісняк - Збірник розповідей "Пригоди киці Елі", Леся Лісняк

Киця Еля та Гелловін

Киця Еля дуже любила осінь — аромат опалого листя, прохолодний вітерець і гарячі каштани, які вона знаходила під старими деревами в парку. Але найбільше їй подобався один особливий день — Гелловін. Це було свято, коли все село прикрашали ліхтарями з гарбузів, а діти вдягалися в костюми, ходили від будинку до будинку і просили солодощі.

Цього року Еля вирішила, що теж хоче взяти участь у святі. Вона почала свій день з прогулянки, обережно досліджуючи подвір’я. Тут і там стояли гарбузи з вирізаними страшними обличчями, і свічки в них весело підморгували киці. Але Еля не злякалася — вона знала, що це всього лише прикраси.

Коли настала ніч, і небо потемніло, господиня киці одягнула костюм відьми. Вона теж готувалася до свята: приготувала цукерки для дітей, прикрасила будинок павутинням і поставила великий гарбуз із вирізаними очима на ґанку. Киця Еля з цікавістю спостерігала, як до будинку підходять діти в костюмах вампірів, привидів та супергероїв, кричачи: "Цукерки або смерть!"

Еля вирішила, що їй потрібен свій костюм. Вона піднялася на підвіконня і побачила, що в господині лежить чорний шарф. Киця витягла його лапками й обмотала навколо шиї. Тепер вона виглядала, як маленький кажан. Задоволена собою, Еля застрибнула на ґанок, щоб приєднатися до дітей.

Коли один із хлопчиків у костюмі привида побачив кицю, він радісно закричав: "Ой, дивіться, це ж відьмине кошеня!" Інші діти теж почали сміятися і гладити Елю. Вона муркотіла від задоволення — їй подобалося бути в центрі уваги.

Раптом один із хлопчиків, одягнений у костюм пірата, загубив свою цукерку. Вона викотилася з його сумки і впала під кущ. Еля миттєво помітила це і підбігла, аби допомогти. Вона лапкою дістала цукерку з-під куща і підштовхнула її до хлопчика. Той зрадів і подякував киці, пригощаючи її маленьким шматочком печива.

Весь вечір Еля гуляла разом із дітьми по вулиці, допомагаючи їм збирати солодощі та розважаючи своїм смішним "костюмом". Вона відчула себе справжньою частиною свята, і їй це дуже сподобалося.

Коли свято добігло кінця і діти розійшлися по домівках, киця повернулася додому. Вона втомлено вмостилася на подушці біля вогнища. Господиня ніжно погладила її по голівці і сказала: "Елю, ти сьогодні була справжньою зіркою Гелловіну!"

Еля задоволено замуркотіла. Вона зрозуміла, що Гелловін — це не лише про страхи та монстрів, а й про веселощі, доброту та маленькі пригоди, які дарують радість.

Так закінчився ще один чарівний осінній день для киці Елі, яка тепер чекатиме наступного свята з нетерпінням.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍