Аркадій Поважний - Сповідь партизана, Аркадій Поважний

«20 березня 1943 р. я був Вами направлений до з’єднання партизанських загонів під командуванням Героя Радянського союзу тов. Ковпака в тил противника, на посаду заступника командира цього з’єднання по розвідці… Розмові моїй в їх штаб-квартирі передувало обурення Ковпака в робочому штабі, куди з літака був привезений вантаж. Після того, як в одному із мішків були упаковані пакети з написом «молодому партизану», Ковпак, вживаючи самі сороміцькі слова у присутності бійців і господарів дому, де розміщувався штаб, висловлював своє обурення до УШПР і до Вас, як керівника штабу, тут же Ковпак дав розпорядження своєму заступнику по госпчастині Павловському запакувати назад пакети в торбу і направити до Москви з написом «Молодому партизану Строкачу від старих партизан», до цього знущального ставлення Ковпака до вищих керівних органів та відповідальних осіб, була висловлена солідарність присутніх там бійців, Сиромолотний, що був там, мовчав…» (прим. Пакети «Молодому партизану» скинуті ЦК ВЛКСМ для всіх партизанських загонів і вміщували у собі: Статут ВЛКСМ, Статутник партизана, 2-3 брошюри та 5-10 конвертів».

ЦДАГО України. – Ф. 62. – Оп. 1.– Спр. 40. – Арк. 39-56.

8 Вершигора П.П. (1905-1963) – з грудня 1943 р. заступив Ковпака, ставши командиром партизанського з’єднання.

9 Єлдаші – татари, що служили в СС.

10 Карпатський рейд – почався 12 червня 1943. Мета – створити на Західній Україні потужну партизанську базу. Закінчився провалом. 21 жовтня 1943 Ковпак підписав для УШПР звіт про завершення рейду».

11 Бегма В.А. (1906-1965) – командир одного із партизанських з’єднань.

12 Зі щоденника Руднєва. Запис від 23 липня 1943 р.

22 і 23 липня 1943 р…

«… Ковпак як завжди байдужий не лише до польових умов боротьби з супротивником, а в горах він геть невіглас, але як він любе повторювати чужі думки і страшенно дурний і хитрий, як хохол, він знає, що йому є на кого покластися, тому він п’є, ходить до баби, така ж дурепа, як і сам, спати, а коли доводиться скрутно, то негайно звертається до Х. (Х – Руднєв називає себе. Прим. авт.), який всю ніч мотається по колоні і на різні зміні негайно реагує. Він, і не тільки він, але й багато інших знають, що Х. вивезе.

ЦДАГО України. – Ф.63. – оп.1. – спр.85. – арк. 53.»

13 Зі щоденника Руднєва.

«… 25 червня. Нам сьогодні належить форсувати річку Горинь, переправи немає, за виключенням Янової Долини, але там німецький гарнізон, битися невигідно, по лісових шляхах завали і міст добре укріплений. Вирішили робити наплавний міст через річку Горинь між селами Корчин – Здвиж, але націоналісти, чоловік 500, зайняли Здвиж і оголосили, що переправу будувати не дадуть. Ковпак вирішив, раз так, то дати бій і змести це село, чому я рішуче заперечив – це просто і не треба великого розуму, але жертви з одного і з іншого боку, жертви мирного населення, дітей, жінок. Я вирішив піти на дипломатичні переговори… Ковпак знову розлютився, негайно артилерію і змести це село з лиця землі. Я заявив, що на це не піду… На цьому грунті виникла крупна і дуже крупна сварка. А моя точка зору отримала перемогу, ми переправилися без жертв… Наша безкровна дипломатична перемога є блискучим маневром, але скільки нервів, скільки крові попсував я особисто»

ЦДАГО України: Ф.63. – оп. 1. – спр. 85. – арк. 23. – зв. 31.

14 Радіограма агента «Загорського» першому секретарю ЦК КПБ(у) М. Хрущову та начальнику УШПР Т.Строкачу про загибель комісара Руднєва.

Шифровка № 8325, 10.09.1943.

Згідно даних бійця Глухівського партизанського загону стало відомо, що командир частини С.В. Руднєв 5 серпня, під час бою у міста Делятин був поранений в ногу і руку. При ньому знаходився комендант, сестри і 4 бійця.

Надіслана мною група бійців другого батальйону для виїзду до частини, на місці поранення ані Руднєва, ані бійців не знайшла, розшуки до сих пір позитивних результатів не дали. Ковпак не вжив заходів тому, що посварився з ним і бажав його загибелі.

20 серпня командир мінерів Терехов повідомив, що Ковпак про Руднєва сказав: «одним крохобором менше».

27.08.43 р.

«Загорський»

ЦДАГО. – Ф. 62. – Оп. 1. – Спр. 1340. – Арк. 212.

15 Доповідна записка

Секретарю центрального комітету КП(б)У т. Хрущову М.С., начальнику штабу УШПР т. Строкачу Т.А.

Секретно.

Про злочинні дії низки командирів та бійців партизанських загонів з’єднання.

«В кінці серпня ц.р. із розташування штабу нашого з’єднання зник командир-політкерівник розвід взводу 5 батальйону тов. Бабушкін. Пошуки його не дали результатів. Через місяць у лісі (3-4 км від табору бригади особливого призначення з’єднання «дядька Петі») знайдений труп тов. Бабушкіна. Слідством виявлено, що вбивцею тов. Бабушкіна є боєць розвдгрупи нашого з’єднання Метличенко, який здійснив цей ганебний злочин за завданням командира одного із загонів з’єднання «дядька Петі», якогось Логвінова Петра (за прізвиськом «Патефон»), його ад’ютанта Громова і командира комендантської групи цього ж загону Вознюка. Логвінов, сумісно з вказаними особами, систематично напоював Метличенко і видурював у того зброю і боєприпаси, які Метличенко, звісно, змушений був красти у своїх товаришів партизан. Під час одної такої крадіжки автомата із палатки у 7 батальйоні Метличенко був спійманий на місці злочину тов. Бабушкіним, який невзабарі став жертвою банди Логвінова, т.я. Логвінов разом зі своєю компанією, дізнавшись про провал Метличенко, змусили вбити тов. Бабушкіна, що і було зроблено. Наступного дня після убивства зброю тов. Бабушкіна Метличенко відвіз і передав особисто Логвінову, після чого знову пиячив у Логвінова, а також отримав від нього подарунок два кишенькових годинника за «чисту роботу»