Аркадій Поважний - Сповідь партизана, Аркадій Поважний

2. На початку 1943 р. командир загону бригади «дядька Сашка», з’єднання «дядька Петі», Костін, прийняв до свого загону лікарку Полтавську разом з її 5-6 літньою дитиною, що була дружиною командира Червоної армії. В середині листопада нам стало відомо, що лікар Поплавська з дитиною зникла із загону Костіна. Скоро нашими розвідниками були знайдені трупи Полтавської і її дитини в лісі. Слідством встановлено, що вбивство їх здійснено бійцями загону Костіна по його завданню. Про це також стало відомо полковнику Бринському, але він заходів ніяких не застосовує.

Виявлено ще низку злочинних фактів, що чинить командний склад загонів з’єднання «дяді Петі», як то:

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 22. – Спр. 66. – Арк. 44-48.

16 Еріх Кох (1896 – 1986) – німецький нацистський лідер. Наприкінці серпня 1941 був призначений рейхскомісаром України. На цій посаді був до кінця 1944. Його управління в окупованій Україні відзначалося жорстокістю. Спричинив смерть близько 4 млн українців. На думку російського дослідника Володимира Батишева – Е. Кох вірогідно був таємним радянським агентом і слідував директивам Сталіна щодо терору проти населення окупованої України, бо після війни уряди УРСР та СРСР ніколи не вимагали його видачі для суду.

17 Лист колишнього секретаря Чернігівського обкому КП(б)У по пропаганді П.Рудька колишньому командиру чернігівського волинського партизанського з’єднання О. Мєдвєдєву про неточності в книзі «Підпільний обком діє»

17 липня 1947 р.

«Ми всі, у тому числі і я, слухали вас, як першого секретаря обкому і діяли згідно ваших вказівок. По суті ви нас дезорієнтували своїм рішенням і розгубили секретарів – це ж факт.

Звернемося далі до книги: на стор. 57 Ви описуєте втечу полковника і там же говорите, що я від вас, вашої групи втік. «Довелося змиритися з тим, що пропав Рудько, пізніше з’ясувалося, що він просто втік». Хочу вам нагадати, як по справжньому було. Після уходу полковника в розвідку, який взяв ваш автомат, ви я та Сиромятников, разом з групою червоноармійців три дні бродили в Чорнухівських лісах і ніяк не могли вийти із цього лісу, тому, що навколо були німці. Далі, на світанку, ви взяли з собою лейтенанта і заявили нам, що ви підете в розвідку на узлісся, дізнатися, чи є там німці, після чого повернетеся і будемо прориватися із оточення. Ви пішли у двох з лейтенантом і більше не поверталися до нашої групи. Такі факти насправді. Виходить, що не я вас кинув, а ви мене ганебно кинули з групою беззбройних червоноармійців у лісі біля хутора Лисинки Чорнухівського району Полтавської області, а тепер мене незаслужено скомпрометували на сторінках своєї книги».

ЦДАГО України. – Ф. 326. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 84!87.

18 Колишня учасниця підпілля на Чернігівщині Павлина Березовська у своїй книзі «Двічі страчені – Вічно живі» (Київ, 2006) говорить, що Строкач на початку війни втратив партквиток, а Кривець його виручив, засвідчивши, що квиток згорів разом з хатою.

19 У 1979 р. викрилося, чим насправді займався Кривець під час війни. Передувало викриттю журналістське дослідження літератора Сахнюка А.Я. в «Літературній газеті» 10 жовтня 1979 р. були опубліковані статті «Правда про героїзм і підлість», де висвітлювалася зрадницька роль Кривця у розвалі Чернігівського підпілля. Далі більше, слідча комісія з’ясувала що він насправді за «льотчик-штурман». Виявилося, що такого льотчика як О.Є. Кривець у 254-му полку не було, а був сержант механік, який не зробив жодний політ навіть як пасажир. У Вересні 1941 року полк, вириваючись із кільця передислокувався із Семілок до Новозибково. Під час маршу сержант Кривець щез, а невзабарі з’явився у рідному селі Пісках на Чернігівщині. В результаті перевірки комісії партконтроля у 1980 Кривця виключили із партії. Йому висунуто звинувачення: обман, умисне викривлення своїх біографічних даних при вступі в КП СС, присвоєння подвигів, які не здійснював і перебільшення заслуг під час війни; необґрунтоване звинувачення про зраду одного із активних учасників антифашистського підпілля, що загинув від рук німецьких карателів – Івана Дяченка. Указом від 28 лютого 1980 анульовано укази про присвоєння Кривцю Героя і нагородженні орденом Богдана Хмельницького. Однак Кривець не полишав спроб відновитися, писав листи, збирав підписи односельців, кого підкупив, кого залякав. Результатом його старань стало, що Сокольницький суд Москви визнав публікацію в «Літературній газеті» не дійсною, а пізніше 16 липня 1991 Кривець був відновлений у званні Героя. В офіційній російській історіографії О.Є. Кривець вважається героєм-партизаном.

20 Згідно акту НКВС із розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників по м. Суми і області від 23 вересня 1942 р. було знищено 650 людей.

ОУН-УПА на Сумщині / Упорядник Іванущенко Г.М. т.1 – К., 2007 – 156 ст.

Кінець