Аркадій Поважний - Сповідь партизана, Аркадій Поважний

З Олександром Кривцем, командиром «моторизованого з’єднання імені Щорса» теж мутна історія. Після війни йому «героя» дали, ніби за форсування Дніпра. Колишні партизани підняли ґвалт. «Яке Дніпро? Кривець усю війну пиячив і грабував». У 1943-му після звільненння  Чернігівщини він не пішов на фронт, якимсь дивом 24-ліьнього недоука залишають у тилу і призначають директором цукрового заводу. Та з’ясувалося він у якихось стосунках із Строкачем, об’єднувала таємниця, вочевидь Кривець мав компромат на начальника УШПР(18). Шум тоді вдалося уникнути, сам Хрущов втрутився, цьому не хотілося перед Сталіним зайвий раз дурнем виставлятися, що нагороди кому зря роздає (19).

Нас партизан, вже через кілька років після війни на допити тягали. Деяким цабе  більше дісталося, Вершигору потроху горілкою вбивали, а, як почав цікавитися обставинами загибелі Руднєва, то якось пораненьку знайшли вдома повішеним.

Звісно мене не минуло. Навіть довелося три місяці відсидіти у харківському цугундері. Допитувалися про мій полон в УПА, а потім я ще довго відчував на собі потаємну увагу «органів», все перевіряли чи маю зв’язки із бандерівцями.

Після війни стало відомо про трагедію, яка розгорнулася в Сумах у лютому 1942-го. Гестапо похапало той незначний комсомольський актив, що ще залишався і намагався діяти самостійно без «мудрого керівництва», яке на ділі розбіглося. Також був арештований націоналістичний осередок «Просвіти» разом з керівником вчителем Семеном Сапуном, якого провідні комуністи перед вступом німців хотіли вбити, та їхній задум довершили колеги із гестапо. На території тюрми разом із націоналістами убили інших підпільників, які позіціонували себе комсомольцями, учорашні школярі. Усіх закрили в овочесховищі, біля трьохсот людей загинуло (20). Комуністи потім «гідно» вшанували героїв-підпільників – місце загибелі закатали асфальтом і збудували автостоянку. Бояться пам’яті народної, що колись спливе правда, а таки спливе, повір мені.

На останок скажу тобі, не вийшло на Сумщині широкомасштабного партизанського народного супротиву, який планували Сталін із клікою. Зате добре склалося на сторінках псевдо-історичних спогадів та у штучних романах штучних героїв, врешті вилилося в штучну історію.

2007

 

Примітки

Сапун Семен Семенович (1893 – 1942) – революціонер-підпільник. Під час німецької окупації лідер Сумського проводу ОУН (б), голова товариства «Просвіта». До війни арештований НКВС, 8 місяців провів у катівнях. Не підписав жодного звинувачення. За відсутності доказів звільнили.

(ОУН-УПА на Сумщині/Упорядник Іванущенко Г.М. т 1 – К, 2007 – 156 ст.)

Бадаєва Марія, Рахманова Марія, Степанова Валентина були розстріляні 18 грудня 1941 р.

(Бубнов В. «Суми у 1941 – 1943 роках: офіціоз да дійсність» ст. 5, 12-13.)

Із доповідної записки колишнього політрука 5-ї групи сумського партизанського з’єднання В. Мінаєва начальнику УШПР Т. Строкачу про стан з’єднання.

28 квітня 1943 р.

[…] Питання дисципліни. З дисципліною не все добре в загоні. По-перше – матюки процвітають і в бою і поза боєм. Катярство припиняється після присланої Вами телеграми. Пиятка зменшилася, але не ліквідована повністю. В результаті чого розстріляно у березні 1943 р. командира 9 роти, орденоносця. Через пияцтво загін зайві жертви у бою. Хоча б взяти за приклад бій в с. Кодри, Київської області; 3-тя рота вступила у бій в п’яному вигляді, де найкращі люди роти загинули. Дуже багато випадків, коли розвідрота обстрілює своїх розвідників, не питаючи паролю і не відповідаючи на пароль один одному, тому що в нетверезому виді сприйняли друг друга за поліцейських. Бували випадки, коли через п’яну розвідку збивались зі шляху і плуталися по кілька діб. Цей випадок проїзду залізничної магістралі, не пам’ятаю якої, але треба було доїхати до місця призначення: містечко Степан-Город. Можна привести ряд фактів по припиненню п’янки. Наглядним прикладом слугує той факт, що тепер поранені партизани Ковпака в Москві пиячать і бузовірять, але ці дії вчасно попереджені.

(ЦДАГО України – Ф. 62 – оп. 1 – ст. 40 – арк. 149-151.)

Уривок із доповідної записки політрука 5-ї групи сумського партизанського з’єднання В. Мінаєва начальнику УШПР Т. Строкачу про стан з’єднання.

28 квітня 1943.

«Бійці розвідки, коли вриваються у населений пункт, збирають дані, розпитують мешканців про німців та інші питання, але не забувають поцупити ручні чи кишенькові годинники у колгоспника, переконуючи того, що «ти не воюєш, доки він тобі без потреби, а нам без годинника ніяк неможливо». Де, як не в 3 роті, розвідроті та батареї відбувається п’янка. І за рахунок чого вони п’ють? Зрозуміло, за рахунок мародерства.

(ЦДАГО України. – ф. 62. – оп. 1. – спр. 40 – арк. 149 – 151.)

УШПР – Український штаб партизанського руху.

6 Радіограма агента «Кармен» начальнику УШПР Строкачу про мародерство партизан сумського з’єднання. 3 березня 1943.

«Повідомляю, що багато хто із загону займаються мародерством, беруть усе що потрапить їм під руку, аж до того, що беруть ковдри, простирадла, білизну потрібну і не потрібну. Командування заходів не вживає.

ЦДАГО України. – Ф.62. – оп.1. – спр.1308. – арк.33

Радіограма агента «Загорського» Строкачу про морально-політичний стан партизан сумського з’єднання

«16 квітня 1943.

Парт[ійно]-політ[ичної] масової роботи в загоні і серед населення немає. За короткий час вбито багато партизан під час добутку собі трофеїв з метою особистої наживи».

ЦДАГО України. – Ф. 62. – оп.1. – спр.1308. – арк.46.

7 Уривок доповідної записки капітана ДБ Короткова начальнику УПШР Т. Строкачу про ситуацію в сумському партизанському з’єднанні.

16 квітня 1943 р.