Юлія Вирва - Хто я насправді?, Юлія Вирва

РОЗДІЛ 7

Маргарита сиділа на ліжку і дивилася у вікно. Голова не паморочилась. Там світило сонце і щебетади птахи. Як хотілося на свободу? Чому її досі тут тримають? Вона майже здорова. Жінка чула краєм вуха про вбивства у містечку. Праглося діяти, а не лікуватися. Від прийому ліків нудило. Їжа не смакувала, бо була пісною. Від крапельниці боліла ліва рука, до якої досі був прикріплений катетер. Стіни тиснули. Здавалося ніби звідси не вибиратись. Персонал дивно поводився. Наче знав щось їй невідоме. 

 

Опустивши ноги на підлогу Рита спробувала встати, спираючись на ліжко. Повільно випроставшись відчула полегшення. Як їй цього бракувало. Саме тоді в палату зайшла медсестра. Вона не повірила своїм очам. 

Бачу ви одужуєте?- поцікавилась жінка.Трохи. Не можу більше лежати. Хочу ходити.Зараз покличу лікаря з ним і поговорите.Гаразд. Чекаю.

Через півгодини до палати зайшов лікар. Побачивши пацієнтку він мовив: 

Це неймовірно. Ви ледь вижили в аварії, а зараз вже стоїте. Я перегляну ваше лікування і в кінці наступного тижня зможемо підготувати документи для вашої виписки.Було б чудово, лікарю. Як щодо відновлення пам'яті?З цим складніше. Мозок не просто так заблокував спогади. Видно ви пережили сильний стрес.Я дійсно нічого не пам'ятаю. Лише те, що знаходжуся в лікарні. Мені постійно дають якісь ліки. Можете зменшити їхню дозу?Я спробую, але нічого не гарантую.

Після цього чоловік пішов. Опинившись в кабінеті він гарячково намагався знайти вихід. Зовсім скоро вона про все дізнається. Це не входило в його плани. Набравши номер на мобільному намагався додзвонитися до когось. Попередити про те, що план дав тріщину. Рано чи пізно правда вирветься назовні. Тоді його чекатиме в'язниця. І того іншого, якого врятував колись. Зараз чоловік шкодував, що так вчинив. Назад вороття нема.  

Знову набравши номер він нарешті почув голос:

Вона одужує. Що робити?Це хреново. Я цим займуся. Тобі слід лише надати мені доступ до лікарні вночі. Зможеш?Так.Тоді до зустрічі.- і відключився. Лікар зітхнув з полегшенням. Світ навколо не змінювався. Та темрява густішала, проникаючи в кожен куточок лікарні. Персонал іноді недобросовісно ставився до своїх обов'язків. Іноді брали хабарі.

Рита повільно опустилася на ліжко. В голові далі панував сумбур. Щось в поведінці лікаря її насторожило. Несподівано її мозок видав один спогад від якого в неї мороз пішов шкірою. Дія ліків повільно закінчувалася. Жінка безсило опустилася на подушку. Що робить? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍