Юлія Вирва - Хто я насправді?, Юлія Вирва

Звук будильника різко перервав сон. Прокинувшись Сашко поглянув на годинник - сьома ранку. Треба збиратися на роботу. Закинувши в себе трохи їжі і випивши каву, швидко перевдягнувся і пішов до офісу. Там на нього чекала купа документів, які варто переглянути і на деяких поставити підпис. Чоловік важко зітхнув. Йому було важко без помічниці. Цікаво як вона себе почуває? Після аварії він не вірив, що Рита виживе. Але жінка вижила. Наперекір законам життя і смерті.

Пошуки вбивці не давали результатів. Той немов крізь землю провалився. Що на них чекатиме далі? Атмосфера ставала дедалі тривожнішою. Немов перед бурею.  

Опинившись в кабінеті став перебирати документи. За декілька днів їх назбиралося чимало. З голови не виходили думки про вбивцю. Хто він і чим керується? Він місцевий чи переселенець? А може військовий? Олександр знав, що таке справжня війна. Знав, що військові - ідеальні убивці. Їх навчають цьому. Сам тоді вбив чимало ворогів. Згодом прийняв сторону справедливості . Пройшов тривале лікування і адаптацію до нового середовища. Без війни. Це було важко. Відкрив власне детективне агентство і боровся зі злочинністю у рідному містечку. За той час поки його не було вона значно зросла. Поліція не давала собі раду. Він теж не завжди вдало розслідував вбивства. Зараз чоловік був у ступорі. Не знав за що братися. 

Раптом перед очима все попливло і Сашко знову опинився на фронті. Через гул не одразу зрозумів де ворог, але інстинктивно приготувався до бою, зарядивши зброю. Тут або ти, або тебе. Несподівано біля нього розірвалася граната і чоловік вернувся до реальності. Що це було? Видіння? Але він не божевільний, щоб їх бачити. Чи все не так як знається на перший погляд. 

За вікном панувала тиша, хоч ранок давно розпочався. Містечко працювало як єдиний механізм. Без перебоїв. Іноді лунали сирени повітряної тривоги. Люди навчилися не звертати на це увагу, займаючись своїми справами. Не підозрюючи, що поруч з ними знаходиться безжальний вбивця. Хто стане його наступною жертвою? Це не давало спокою Перепелиці. Змушувало шукати будь яку зачіпку. Викривлювало реальність, роблячи її ще більш моторошнішою.