Юлія Вирва - Хто я насправді?, Юлія Вирва

Після втрати пам'яті Маргарита Сергійчук бачить моторошні сни, де хтось її переслідує. Тим часом у маленькому містечку відбуваються вбивства. Чи зможе вона повернути пам'ять і зловити вбивцю?

РОЗДІЛ 1

Сутінки повільно опускалися на маленьке і затишне містечко Медунець, що на Львівщині, яке здавна славиться виробництвом меду. На деяких ділянках вулиць засвітилися ліхтарі. Люди готувалися до сну, дехто дивився телевізор, хтось залипав в телефоні, а дехто досі перебував на вулиці, розпиваючи алкоголь. 

Погода  першого тижня  травня було прохолодна і дощова.  Де не де в ямах на дорогах стояли калюжі. Автівки в'їзджаючи в них розхлюпували воду навкруги. Найбільше діставалося вуличним котам, які плодилися як кролики. Містечко поринало в довгоджанний сон, щоб згодом знову розпочати новий день.

Тільки в лікарні світилося. В одній з палат лежала жінка років 32 з коротким каштановим волоссям і темно - сірими очима. Тіло вкрите ковдрою, а до руку під'єднано дот крапельниці. Пацієнтка дивилися в стелю, намагаючись відшукати якийсь натяк на те, що з нею трапилось і не знаходила.  Здавалося, що та  перебувала у своєму власному світі. Коли увійшла медсестра навіть не ворухнулася. Змінивши ліки в крапельниці та тихо вийшла з палати. Їй було некомфортно перебувати поруч з цією людиною. Щось було не так. 

Звали її Маргарита Сергійчук. Раніше вона працювала помічницею приватного детектива , ветерана російсько- української війни, колишнього поліцейського Олександра Перепелиці. Йому було 35. Високий  брюнет з синіми очима і сивиною в волоссі справляв враження своєю статурою і вмінням швидко реагувати на будь яку ситуацію. 

Цього разу витримка зрадила його. Він не зміг врятувати свою помічницю. Зачинившись в кабінеті він вийняв пляшку горілки і залпом випив. Горло обпекло, а в грудях розлилося тепло. Чоловік не міг змиритися з тим, що сталося. Його вини у цьому не було. Нещасний випадок як сказали йому лікарі. Та він не дуже в це вірив. Інтуїція підказувала йому діяти. Як саме невідомо. Олександр звик іноді порушувати закон, щоб домогтися справедливого покарання для вбивць, грабіжників чи сексуальних маньяків. 

Тим часом на околиці містечка незнайомець прив'язував до дерева жінку. Вона була ледь притомна. Закінчивши з цим витяг з кишені шприц і обережно ввів вміст їй під шкіру. Постоявши декілька хвилин він задоволено усміхнувся і попрямував у темряву, яка одразу ж огорнула його. Тепер незнайомець міг розслабитися. Біль, який його мучив стих. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍