Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

-Мені дуже важко від кохання, воно розриває і без того зранену душу. Чому так нестерпно? Скажи, прошу!

-Не спроста кохання вважають найсильнішим почуттям між людьми. Бо воно ховає в собі біль, щастя, страждання, ейфорію, страх, надію і нескінчений перелік вируючих почуттів. Тільки від двох людей залежить, що саме вони пробудять у своєму коханні, яку силу зможуть відкрити, у яку стихію сліпо зануряться. І на що в решті перетворять своє життя.

- Ти ще готовий щоб удвох?

-Поцілуй мене, прошу! Це перше, що я хочу зробити удвох.

Крізь сльози я щиро посміхнулася. Руками потягнулася до плечей коханого, щоб пригорнути його до себе. Ми так і зависли у кількох сантиметрах одне від одного, вивчаючи очима риси. Який же він рідний і до болю знайомий, кожна найменша зморшка згадується. Наче і не було розлуки. З небес на землю нас опустив плач донечки. Ми одразу схопилися. Гордій допоміг мені підвестися і пройти до ліжка. Взяв Улянку на руки цілуючи її пухкі щічки.

-Донечко, ти не могла прокинутись на хвилинку пізніше? Хіба я не заслужив побути з мамою? Чи ти ревнувати надумала? Якщо так… - Подивився на мене щасливим і загадковим поглядом. – То тепер будеш мати дуже багато приводів.