Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

   Ми з Тарасом сидимо на березі, де хвилі ніжно лоскочуть пісок. Сонце повільно занурюється в горизонт, забарвлюючи небо у відтінки рожевого та пурпурного. Африка навколо нас дихає живою енергією: звуки далеких пташок, шурхіт листя, аромат спецій і свіжої землі. Тут так гарно, що мені зовсім не хочеться повертатися до шумного Києва. Але найголовніше я нарешті знайшла себе. Не хочу більше працювати звичайним продавцем у квітковому магазині. Я хочу допомагати людям. Бути волонтером або вчителем. Тому я прийняла рішення: тільки но повернуся до Києва одразу ж звільнюся з роботи й почну шукати те що дійсно мені до душі. 

Надвечір ми прогуляємося пляжем, тримаючись за руки, обмінюючись поглядами, у яких ховається весь наш біль від розлуки. Відчуваю, як з кожним кроком все більше розкриваюся перед ним — моя душа, мої бажання, моє тіло. Коли заходить сонце, ми знаходимося в маленькому бунгало, яке приховане серед пальм. Я відчуваю, як моє серце б'ється швидше, коли Тарас підходить ближче, його погляд наповнений бажанням. Він обережно проводить пальцем по моїй щоці, цей дотик скидає з мене останні залишки стриманості. Тарас обіймає мене за талію, його дихання тепле і чуттєве, воно зливається з моїм. Відчуваю, як його руки м'яко ковзають по моїй спині, залишаючи за собою гарячі спалахи. Повільно обертаюся до нього, наші губи майже торкаються, відстань між нами зникає. Кожен поцілунок — це як новий виток насолоди, його губи м'яко торкаються моїх, розбуджуючи в мені жагу. 

Гублюся у його дотиках, відчуваючи, як він підводить мене до нового рівня емоцій. Тарас обережно проводить рукою по моєму обличчю, зупиняється на моїх губах, а потім знову опускається до моєї шиї, залишаючи легкі поцілунки та покусування. Його губи гарячі, але водночас ніжні та пристрасні. Моє тіло реагує на кожен його дотик, відчуваю, як хвилі жару розливаються всередині. Я притискаюся до нього ще ближче, відчуваючи його м'язи, його силу. Та його неймовірне збудження. Засовую долоні під футболку чоловіка й починаю гладити його прес та кубики на животі. Це так збуджує. Руки Тараса переміщаються зі спини до грудей й легко торкаються їх. Хвиля збудження пронизує тіло. У цю мить все навколо зникає, залишаючи лише нас двох у безмежному океані пристрасті. 

Тарас підіймає мене на руки, сміюся, відчуваючи, як його енергія проникає в мене. Він несе мене до ліжка, я відчуваю, як моє серце наповнюється трепетом. Ми падаємо на м'які простирадла, тепло Тараса огортає мене. Наші тіла стикаються, його дотики зводять мене з розуму, кожен рух — це новий виток нашої близькості. Заплющую очі, віддаючись цій миті, вірю, що наші душі танцюють у ритмі пристрасті, що ніколи не згасне. Найвища у світі насолода це коли ти можеш віддатися людині яку кохаєш. І тілом і душею. Тарас знімає з мене легке плаття, воно плавно спадає на підлогу, залишаючи мене в спідній білизні. Він проводить пальцями по моїй шкірі, і я відчуваю, як іскри пробігають по всьому тілу. Це так бентежно. Ніби перший сексуальний досвід. 

— Ти така красива, — шепоче він, я відчуваю, як червонію. Тарас притискається до мене своїми стегнами сильніше, його дотик легкий, але одночасно звабливий. Я тягнуся до нього, він обіймає мене, наче я — найцінніший скарб. 

Ми пристрасно цілуємося, це відчуття переповнює мене. Втрачаю відлік часу, занурюючись у цю магію. Кожен дотик, кожен погляд, кожен стогін — це мелодія нашої пристрасті. Його руки творять дива. Вже за декілька хвилин наші оголені тіла сплітаються в ритмі танцю. Кожен рух, кожен поштовх дарує мені хвилю незрівнянних емоцій. З Тарасом я відлітаю у небеса. Стогну й вигинаюся просячи більше. Й Тарас мені все це дає. — Давай, крихітко. Не соромся. Будь собою, — шепоче Тарас й сильніше входить у мене. Даруючи насолоду.

— Тарас..., — викрикую востаннє дряпаючи нігтями його спину. Потім знесилена відкидаюся на подушку. Ніч наповнена ароматом квітів і звуками океанських хвиль. Вона стає свідком нашої любові, нашої пристрасті. Ми віддаємося один одному, забуваючи про світ навколо. Тарас — це все, що мені потрібно, і в цю мить я знаю, що ми знову разом, і це — найголовніше. 

Сонце вже давно сховалося за горизонтом, ніч огорнула нас своїм м’яким покривалом. Лише лункі звуки хвиль нагадують про те, що світ ще існує за межами нашого маленького бунгало. Я відчуваю, як Тарас ніжно обіймає мене, його дихання м’яко торкається моєї шиї, і в цю мить я відчуваю себе найбільш щасливою. 

— Про що ти зараз думаєш? — питає він, відриваючи губи від моєї шкіри й заглядаючи в очі. Його погляд сповнений тепла та ніжності, розумію, що не хочу, аби цей момент коли-небудь закінчився. 

— Про нас, про те, як сильно я тебе люблю, — відповідаю, серце моє знову наповнюється радістю. 

— Я мріяла про цю мить, про те, щоб знову бути з тобою. Тарас усміхається, і ця усмішка, як промінь світла в темряві, розганяє всі страхи, які колись заповнювали мої думки. Він бере мою руку й лагідно цілує кожен палець, потім накриває мої оголені плечі ковдрою. Відчуваю, як його турбота проникає в мене, ніби я маленька беззахисна дівчинка. Хочу запитати, чому він так раптово зник, але в цю мить всі запитання здаються неважливими. Тільки цей чоловік поруч і все. 

— Я завжди думав про тебе, — говорить Тарас, його голос звучить тихо, немов він боїться зламати цю магію. — Кожен день, кожну ніч. Мріяв про те коли ти нарешті опинишся в моєму ліжку. 

— І що буде з нами далі? Ми повернемося до України? — цікавлюся у Тараса й кладу голову йому на плече. 

— Думаю що так. Приблизно через рік, якщо ти готова чекати. 

— Готова. Скільки завгодно.