Джулія Ор - Все одно зроблю своєю, Джулія Ор

- Я хочу продовжити нашу…. Скажімо так.. Співпрацю.-.- чую позаду грубий, владний голос. Він ніби не пропонує, а наказує. Голос що пробирає до кісток. -Ні.- видавлюю з себе тремтячим голосом. -Крихітко, я заплачу…- продовжує поблажливо.- Гарно заплачу. -Ви вже достатньо заплатили мені. Дякую- відповідаю. Відчуваю що він стоїть прямо за спиною. Шкірою відчуваю його дихання. -Але цього не достатньо- буквально шепоче на вухо.- Чи не так, Ста-сю?- що? Звідки він знає моє справжні ім’я? Я ж представилась іншим…- Цих грошей що ти сьогодні отримала вистачить лиш на операцію… А попереду ще реабілітація… Теж не дешева. Чи не так?- повільно повертаюсь. Бачу хижу переможну посмішку. Він знає. Все. Господи, куди я влізла. І найгірше в цій ситуації те, що він правий.