Джулія Ор - Тікати не можна кохати, Джулія Ор

-Прошу Вас.- не здаюся. Практично шепочу, бо знаю, він чує. Я досі відчуваю його подих і запах.- Благаю. -Благаєш?- оживляється чоловік. -Благаю Вас.- повторюю я, моє тіло трусить. Я боюся.- Не робіть мені боляе. Відпустіть мене. -Знаєш….- задумливо каже чоловік,і прибирає руку.- Я люблю коли мене благають. Знаєш яка поза для цього підходить найкраще? -Стоячи на колінах?- роблю припущення ледь дихаючи. -Розумничка, мишко- відчуваю що він посміхається.- Я розв’яжу тебе, мишко. Руки тобі теж знадобляться.- нарешті. Може мені вдасться втекти.- Тільки не знімай пов’язку. Так цікавіше. Відчуття загострюються. Чоловік знімає мотузку, і я полегшено розтираю руки. Як же вони затекли. Раптом моє підборіддя обхоплюють міцні пальці. -Тільки я люблю глибоооке благання, мишко.