Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

— Як ти спала? — запитує він.

— Добре, — відповідаю. — Я була на вулиці, познайомилася з місцевими жителями. Вони дуже добрі. Тарас кидає погляд на моє обличчя і розуміє, як я змінилася за цей короткий час.

— Ти справді хочеш залишитися тут? — запитує він, як би перевіряючи мої наміри.

— Так, — відповідаю, — я хочу бути тут. Я хочу допомагати. Тарас виглядає враженим. Він не очікував, що я так швидко адаптуюсь до нового середовища, до нових викликів.

— Це не просто, — говорить він. — Тут багато труднощів. Ти повинна бути готова до всього.

— Я готова, — кажу я впевнено. — Я хочу бути з тобою, Тарас.

      В його очах я бачу надію. Він веде мене за собою до навчальної кімнати лікарні, де проходять курси для нових медсестер і волонтерів. Відчуваю, як моє серце б’ється швидше. Це мій шанс, моя можливість бути частиною чогось важливого. Навчання виявляється складним, але я повна рішучості. Вчуся всього: від основ першої допомоги до того, як вести облік пацієнтів. Спостерігаю за Тарасом, як він взаємодіє з пацієнтами, і намагаюся вловити його досвід. З кожним днем я все більше відчуваю, що знайшла своє місце у житті.