Арі Терен - Монстр, Арі Терен

5.

А потім батько почав робити дурість, його охопила алкогольна гарячка. Він вирішив, що ми всі потребуємо очищення, яке можемо заслужити тільки смертю. Тому, почався той період, який мені найменше хочеться згадувати. Моменти, коли він змушував вбивати.

Першим стала молода брюнетка. Вона з хворою матір’ю прийшли в секту, бо вірили, що батько вилікує. Дурні створіння! Хіба вони не розуміли, що він повний шарлатан? Але байдуже, це були їх проблеми!

Я повню той день, батько розбудив мене в ночі, від нього добряче тхнуло горілкою. Зіниці були розширені, а на губах моторошна усмішка. Він бубнів, що час прийшов і ще щось, в будь-якому випадку я не слухав. Зміг тільки накинути штани й піти за ним. В будинок де жили ті жінки, але зайшовши я побачив те, що найменше очікував.

Ось реалістична сцена вбивства для книги:

В дівчини тремтіли руки. Вона стискала ніж так міцно, що кісточки побіліли, але пальці не слухалися, холодне залізо ковзало в спітнілій долоні. Кімната була майже темною — тільки кілька свічок кидали тремтливі тіні на стіни. Запах воску змішувався зі солодким ароматом трав, від якого паморочилося в голові.

— Ти повинна це зробити, дитя, — пролунав тихий голос збоку. Дівчина, як і я, не наважилися обернутися, але ми добре знали хто це говорить. Батько.

На ліжку лежала її мати. Бліда, із запалими щоками й потрісканими губами, вона дихала важко, уривчасто. Очі були заплющені, а груди ледь підіймалися під тонкою ковдрою. Брюнетка зробила крок уперед і трошки осіла, так ніби її  коліна послабшали. Моє, а можливо то було її, серце гупало так сильно, що майже нічого не чув.

— Вона страждає, — знову шепотів батько. — Це визволення. Це твій шлях.

Мати застогнала, повіки здригнулися. Я на мить спіймав її погляд — каламутний, болісний, але живий. В очах промайнув страх, але сили не було навіть на слова.

— Донько… — майже нечутно зірвалося з потрісканих губ.

Дівчина ковтнула, занадто голосно. Вона озирнулася — батько стояв у тіні, обличчя майже не було видно, тільки блиск очей. Він ледь кивнув.

— Заради нашого порятунку, — його голос був спокійний, впевнений. — Вона буде вільною, і ти теж.

Його голос був скаженим, божевільним. Я бачив, як дівчина заплющила очі, піднесла ніж і вдарила. Рух був різким, неприродним, ніби це зробила не вона, а хтось інший. Лезо з легким хрускотом пройшло крізь тканину й плоть. Мати здригнулася, повітря вирвалося з грудей у задушливому схлипі. Її пальці мимоволі сіпнулися, схопили ковдру й відпустили.

Брюнетка відступила, ніж випав із рук і глухо вдарився об підлогу. Краплі крові блищали на дереві, а вона стояла, не зводячи очей з матері, яка більше не рухалася.

— Добре, дитино, — голос був теплим, майже батьківським. — Тепер ти одна з нас.

Його долоня лягла на плече, і я вийшов з будинку. Мені було огидно залишатись там. І все ж бувши дома, я приніс батьку кухоль його улюбленого чорного пива.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍