Марта Кейс - Усі їхні секрети, Марта Кейс

Життя Дани здається ідеальним лише на перший погляд. За красивою палітуркою ховаються складні відносини з батьками, шлюб, який так і не приніс любові та моторошна трагедія, що багато років тому сколихнула невеличке заможне поселення – Міжвиськ. Приїзд Дани в батьківський будинок запускає заплутаний ланцюг подій, початком якого стає неочікувана смерть близької людини. Минуле починає невблаганне полювання за кожним, хто приховує власні та чужі секрети. Чи виживе Дана у смертельній боротьбі за правду та кохання?

Пролог

Нудотний сморід бензину просякнув все навколо. Вона ледь дихала і чекала розв’язки – фіналу їхньої історії. А він осатаніло тицяв дулом пістолета у її скроню. В ньому було стільки ненависті, що остання надія вибратись звідси живою вмирала у темному кутку цієї занедбаної хижі. Пролунало питання, яке різало її ножем по серцю:

— Ти вбила? Зізнайся і все скінчиться!

— Ні, присягаюся! Я б ніколи не завдала йому шкоди! Я любила…

Вона не встигла договорити. Потік її виправдань перервало клацання. Швидке, одиночне, безжальне. Саме так звучить вирок. Він натиснув курок і всередині все стислось. Вона чекала болю, якого завдає куля, пронизуючи тіло своєї жертви. Але смертоносна грудка металу не вилетіла назустріч долі.

Вона повторювала собі, що має вижити. «Думай, дівчинко, думай!»: звучало мантрою в голові. Треба боротись, не дивлячись ні на що. А може варто зупинитись? Може доля не даремно привела її в цю хижу і треба прийняти кінець зі смиренністю? Ні, вона не могла так вчинити. Їм обом вдасться вижити!

Він знову поставив своє питання, ніби знущався. Чи було йому хоч якесь діло до правди? Здавалось, що він давно вирішив її долю. І щоб вона не відповіла – змінити це було неможливо.

Її тіло тремтіло, руки не слухались. Вона лише дужче втягувала шию в плечі та напружувалась. Схлипування походили на конвульсії й не вгамовувались. Вона спробувала востаннє достукатись до його здорового глузду:

— Він був моєю єдиною радістю. І я ніколи собі не пробачу, що залишила його!

Метал болюче давив на скроню, наче намагався пробитись крізь плоть і проникнути в її думки. Від сліз, страху і смороду бензину до горла підступала нудота. Вона ледь стримувалась, аби не спорожнити шлунок йому під ноги.

Кожен з них опинився тут через океан секретів: своїх та чужих. Все, що роками приховувалось за ідеальною картинкою, нарешті вирвалось назовні. Демони вийшли зі свого сховку і полювали за тими, хто увесь цей час підгодовував їх своєю брехнею.

На мить в хижі запанувала тиша. Очікування млосно витягувало залишки сил з її слабкого тіла. І пролунав останній звук. Клац…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍