Арі Терен - Монстр, Арі Терен

Звісно, після цього батько охочіше повірив у можливість передбачень, тому зробив ще парочку.  Оголосив приємну знахідку своєму другові та водне горе сусідці, яка ранковими підйомами заважала йому. Я знав, що він не був бовдуром, тому його «просвітління» і були туманові. Та це грало тільки мені на руку. Знайти й підкинути трави батьковому другові не зіставило клопоту, так саме як і залити город сусідки водою.

Можливо батько і запідозрив би щось, але я працював обережно. Передбачення справджувались не одразу, мене ніколи не було помітно поряд з ними. І найголовніше, я завжди приносив йому ще пива, коли хтось розповідав про правдивість його «просвітлень». Я робив усе, аби він перебував в п’яному стані, коли чув новини своїх передбачень, адже це давало змогу маніпулювати ним. Змушувати батька тільки більше вірити у свою божественність.

Потім підкупляв дітей, що приходили розповісти про трактування Біблії та скорий прихід Божого сина. Я набивав його цим місяцями, «випадково» вмикав канали, де говорилось про судний день. Згодом, його друг видав фразу, яка найбільше мені допомогла.

«Якщо діти кота є котами, то ми, як діти Бога також є Богами»

І він повірив у це. А ще вірили і його друзі, діти з сусідніх вулиць, парочка сусідів та цього було за мало. Мені довелось шукати інших, тих хто перебував в складній ситуації, тих хто хотів волі для себе. Кинутих батьками дітей, понівечених дівчат, втомлених від вічної роботи чоловіків – усі вони були легкою мішенню. Їм і самим хотілось вірити у казкового Бога, що розв'яже їх проблеми, тому «правдиві передбачення» батька, були цим людям як ковток свіжої води. Вони хотіли в нього вірити, а він давав їм цю віру. Тоді тільки починалась весна, у нас було достатньо коштів, щоб мінімально їх годувати, а інше вони вирощували в нашому городі чи саду