Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

29.

"Та в долі є свої на тебе плани, і як би сильно їй ти не пручався."

День балу.

Я стояла серед великої зали, яка була неймовірно гарно прикрашена. В основному, декором займалась Нереза і я не могла описати, наскільки подруга все гарно зробила. Все було ідеально: від ніжних квіткових композицій до вишуканих світильників, які створювали м'яке, тепле світло. Нереза, як завжди, перевершила всі очікування. Її талант у декоруванні був неперевершеним, і цей вечір став підтвердженням її майстерності.

Сукня, яку я вибрала разом із Деміаном, підкреслювала кожен мій рух, змушуючи мене відчувати себе впевненою і стильною. Червоний колір насправді надавав мені відчуття сили і сміливості, як і обіцяв Деміан. Вигляд гостей, які елегантно кружляли в танці, наповнював атмосферу вишуканістю та гармонією. 

Ніколи б не подумала, що ми з Нерезою зможемо влаштувати щось подібне. Звісно, ми не відмовлялись від допомоги Тіма і Деміана і час проведений за підготовкою, усіх нас дуже зблизив. 

- Я тобі казав ще вдома, але ти виглядаєш просто приголомшливо, - почувся голос Деміана позаду мене. Я обернулася і побачила його в смокінгу, що ідеально підкреслював його статуру. Його погляд був сповнений захоплення, і я відчула, як тепло розливається по всьому тілу.

- Дякую, - усміхнулася я, відчуваючи, як серце б'ється трохи швидше. - Ти теж нічого такий. 

- Готова стати зіркою цього вечора? - запитав він, подаючи мені руку.

- Якщо ти поруч, то так, - відповіла я, приймаючи його руку. Ми разом попрямували в центр зали, де гості вже почали збиратися для першого танцю.

Музика почала грати, і ми з Деміаном закружляли в танці. Кожен його рух був плавним і впевненим, і я відчувала, що разом ми створюємо справжню гармонію. 

Я поглянула трохи вбік і побачила Нерезу танцюючу з Тімом. Подруга помітила, що я на неї дивлюсь і посміхнулась мені. Останні дні перед балом були напружені і нарешті ця напруга по тихеньку спадає. З головного, залишилось тільки вийти на сцену і разом з Нерезою сказати промову. 

Музика огортала залу, і ми з Деміаном рухалися в ритмі мелодії, наче в єдиному потоці. Кожен наш крок був синхронним, і я відчувала, як хвилювання, що наповнювало мене до цього моменту, поступово розсіювалося. Усе, що мало значення зараз, - це ці хвилини спокою та гармонії.

Я знову поглянула на Нерезу та Тіма, які також кружляли в танці, і відчула тепло від їхньої радості. Нереза виглядала щасливою, і це давало мені ще більше впевненості перед тим, як вийти на сцену.

- Ти готова? - тихо запитав Деміан, продовжуючи вести мене в танці. Його голос був спокійним, і в ньому не було жодного натяку на сумніви.

- Готова, - відповіла я, дивлячись йому в очі. Його підтримка була для мене безцінною, і я знала, що з ним поруч зможу подолати будь-які труднощі.

Музика повільно завершувалася, і ми зупинилися, опинившись ближче до сцени. Нереза вже чекала там на мене, і ми обмінялися підбадьорливими усмішками.

-  Ну що ж, - тихо сказала я, повернувшись до Деміана перед тим, як піти на сцену, - зараз ми покажемо, на що здатні.

- Я в цьому не сумніваюся, - він ніжно торкнувся моєї руки, відпускаючи мене до Нерези.

Ми з подругою піднялися на сцену, і я відчула, як до мене повертається вся впевненість, що нас накопичилась за ці тижні підготовки. Настав час сказати те, що ми готували разом, і віддати належне всій нашій команді та гостям цього вечора.

Світло прожекторів м'яко освітило сцену, і зал затих, чекаючи на наші слова. Я відчула, як серце забилося швидше, але в ту ж мить побачила усмішку Нерези, і це надихнуло мене. Ми стояли пліч-о-пліч, і відчуття підтримки й згуртованості знову огорнуло мене.

- Доброго вечора всім, - почала я, поглянувши на гостей, які зібралися в залі. - Сьогоднішній вечір - це результат спільних зусиль, і ми дуже вдячні кожному з вас за вашу підтримку. Цей бал - не просто свято, це можливість допомогти тим, хто потребує нашої уваги та турботи.

Нереза плавно перейняла ініціативу:

-  Ми працювали над цим заходом з великою любов'ю, і сподіваємося, що кожен з вас зможе сьогодні насолодитися атмосферою тепла і доброти, яка наповнює цю залу. Кожен ваш внесок, кожна пожертва - це крок до створення кращого світу для тих, хто в цьому так потребує.

Я відчула, як зал наповнюється хвилею одобрення і підтримки. Наші слова знаходили сенс, і це надихало продовжувати.

- Ми хотіли б висловити особливу подяку нашим друзям і партнерам, - сказала я, повертаючись до Нерези. - Тим, хто підтримував нас на кожному кроці, хто був поруч і допомагав перетворити цю ідею в реальність.

Нереза додала:

- Без вашої допомоги, цей вечір не став би можливим. Ми щиро вдячні кожному, хто долучився до цієї справи, і сподіваємося, що цей благодійний бал стане традицією, яка буде приносити радість і надію ще багатьом людям.

Зал вибухнув аплодисментами, і ми з Нерезою обмінялися усмішками. Усі ці тижні підготовки, нерви і хвилювання, всі труднощі - все це було варте тих оплесків, які лунали зараз. Я відчула, як до мене повертається спокій і впевненість. Ми зробили це.

З поглядом, сповненим вдячності, я оглянула залу, і мій погляд зустрівся з очима Деміана. Він стояв серед гостей, і його підтримка відчувалася навіть на відстані. Цей вечір був не тільки про допомогу іншим, а й про те, як важливо мати поруч людей, на яких можна покластися.

Коли аплодисменти закінчились, ми з подругою спустились вниз і ще раз обійнялись. 

- Я рада, що ми є одна в одної, - лагдіно сказала Нереза і на очі навернулись сльози. 

- Я теж, - сказала я і обійняла подругу міцніше. Ззаду почулись кроки і я побачила Деміана з Тімом, а також до них приєднався Вілл. 

- Це було круто, - підійшов до нас Вілл і обійняв кожну з нас. 

Поки Тім вітав Нерезу, ми з Деміаном залишились на одинці і він обійняв мене за талію. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍