Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

— Ви виглядаєте прекрасно! — вигукує вона, в її словах є щирість, яка мене підбадьорює. Але раптом я чую голос Ліки, яка знову підійшла до нас. 

— О, Люся, ця сукня так підходить тобі, — говорить вона, але в її тоні є щось іронічне. Я не можу не помітити, як її усмішка знову зловісно блищить. 

— Дякую, Ліка, — відповідаю, намагаючись зберегти спокій. Не можу дозволити їй знову зламати мою впевненість. Я вже не та дівчина, яка боїться свого минулого. Я готова боротися за своє щастя, незалежно від того, що відбувається навколо. 

Ліка продовжує: 

— Сподіваюся, що Антон більше не зможе забути про тебе, коли побачить тебе в цій сукні. В її словах виклик. Відчуваю, як у мені зростає невдоволення, але я не хочу реагувати на її провокації. 

— Я впевнена, що саме так і буде, — відповідаю, намагаючись звучати впевнено. Ліка хитає головою. Потім на деякий час взагалі перестає звертати на мене увагу. Підходить консультантка і пропонує мені ще кілька варіантів. Намагаюся зосередитися на собі, коли раптом позаду мене з'являється Тарас. Повертаюся до нього. Його погляд зустрічається з моїм. Тарас дивиться на мене з захопленням. Тільки так, як чоловік може дивитися на жінку. Й це придає мені сил. 

— Ти маєш надзвичайний вигляд, — видихає він, в його голосі я чую щирість. Це викликає у мене змішані відчуття. Не знаю, що робити, як реагувати. Ліка помічає його й усміхається, як кішка, що зловила мишу. У моєму серці знову спалахує заздрість, але тепер знаю, що повинна залишити це в минулому. Та як це зробити? Як викинути з серця й голови чоловіка якого кохаєш? Я не вмію цього робити. Та й Тарас дивиться на мене так ніби я єдина жінка для нього у світі. Тоді чому він повернувся до Ліки? 

— Дякую, Тарас, — нарешті вимовляю, намагаючись зберегти гідність. Я готова до нового початку, готова боротися за своє щастя, попри все. Але чому мені так хочеться, щоб він зупинив мене? Сказав, щоб я не робила дурниць. Щоб знову сказав що кохає. Якби ж він тільки хотів подарувати мені щасливе майбутнє... Цього весілля тоді б не було.