Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

-Сину, годі! Від того, що ти кожного дня годинами оглядатимеш оливки вони не дозріють раніше.

Гордій мовчки випустив гілку оливи із рук. Зачастив він на плантацію останнім часом, це правда. Думав переїде до батьків і зможе себе опанувати, однак не вийшло. Зрадниця втекла від нього так далеко як лише змогла, та вона не врахувала одну важливу деталь. Замість трьох тисяч кілометрів їх розділяє менше тисячі. Якимось дивним чином Соня обрала саме Італію, певно відчула, що цим вибором зможе ще більше над ним познущатися.

-Знаю батьку.

-Ми сподівалися, що ти позбудешся тягаря і повернешся до нас щоб почати щасливе життя. Бачити як ти, синку, щодня марнієш дуже важко. Ми втратили одну дитину, другу не витримаємо. Якщо я бодай чимось можу зарадити твоїй біді, відкрийся мені, прошу!

Гордій не міг наважитися повернутися обличчям до батька. Розумів, що не може відкритися, так само, як і мовчати далі. Думаючи про себе, жаліючи себе геть забув про найдорожчих людей поряд. А вони виявляється страждають не менше за нього.

Напружену тишу порушив телефонний дзвінок. Гордій вийняв смартфон із кишені, відповів і одразу почув страшний вирок.

-Її знайшли на Сицилії у Палермо і невдовзі вб’ють.

Слова зі слухавки прозвучали мов грім серед ясного неба. Переляканий чоловік не втратив навіть однієї секунди на відповідь, одразу скочив з місця, щоб стрімголов помчати рятувати Соню. Розгублений батько так і залишився стояти посеред оливкових дерев. Під скажений рев мотору, автомобіль Гордія зірвався з місця і попрямував у важку дорогу. Тиснувши щосили на педаль газу, він  намагався хоч трохи заспокоїтись. Доки вбивці здолають чималу відстань, він мусить встигнути завчасно попередити дівчину про біду.

Сидячи у літаку, Гордій встиг сотню разів пожаліти про власну впертість. Стільки разів до скреготу зубів хотів зірватися і поїхати до неї. Просто щоб у очі заглянути, щоб запевнитися, що вона вже давно не його Уляна, котра зводила його з розуму щирими очима. Почути від зрадниці жорстокі слова у свою адресу, попередити її про небезпеку і піти назавжди. За довгі роки недобросовісної праці вона точно встигла заробити на те, щоб її оберігали власні охоронці. Та він не поїхав жодного разу. Бо боягуз. Боявся, що вона виявиться тією самою дівчинкою, котру він до нестями покохав. Боявся, що скаже особисто слова кохання, від яких би знову голову втратив. Та чи можна вибачити підлу зраду? Як її вибачити? Як забути?

Покидьок Мельник вкотре знущається над ним, навіть ґрати не стали на заваді. Тоді зрадницю відправив до нього, а зараз самого Гордія змушує мчати до неї. Хай переліт досить короткий, через страх йому здається, що ціла вічність проходить. На очі набігають страшні картинки, а що якщо вже пізно? Навігація показувала, що об’єкт слідкування поволі рухається, тож це трохи заспокоювало. Та водночас лякало, адже дівчина покинула свій дім і перебувала у небезпечному місці. На гамірній вулиці вона мов на долоні у вбивць.

Аеропорт, таксі, і кількасот метрів від дівчини. Гордій не йшов, а біг щосили до тої точки, котру вказував смартфон. Байдуже, що вона перелякається до смерті коли побачить його перед собою. Тільки б її схопити і потягнути у якесь приміщення, а там, у безпеці все пояснить. Тільки план цей обірвався дуже рано. Поки не розуміючи хто саме з перехожиш Уляна він гукнув до неї. Замість відповіді почувся вистріл, і почалася паніка серед людей. За кілька метрів попереду, він побачив як на коліна впала біловолоса дівчина із закривавленою спиною. Гордій одразу побіг до неї і встигнув підхопити на руки, щоб обережно опустити її на землю. Довкола збіглися люди, вони метушилися і викликали лікарську допомогу. А Гордія наче теж пронизало кулею, котра складалася із болю, шоку, жалю і розуміння. На його руках лежала та сама дівчинка із переляканим, затуманеним і наповненим болю поглядом. У цю мить, перед очима промайнула сотня образів її обличчя, як щиро сміялася, плакала, боялася, злилася, кохала. Наче і не було ніякої розлуки, наче ще вчора вони були разом. Очі ковзнули вниз, щоб остаточно добити Гордія. Дівчина майже втратила свідомість, та все одно чимдуж притискала руки до величезного живота. Вагітна. Вони не лише її вбили, а ще і ненароджене дитя. Наче доказ протилежного, живіт під тоненькою тканиною різко заворушився. Чоловік вперше бачив щось подібне, настільки дивовижне і дійсне водночас.

Через декілька хвилин вони їхали у кареті швидкої. Дівчину підключали до апаратів, а Гордій збоку благав усіх святих щоб Соня вижила. Вона і її невинне дитя. Це все, що він міг зробити. Знову відчуття власної  безпорадності яке він так люто ненавидить. А ще гризіння совісті, бо через гордість зробив непоправне, то чим він кращий за Соню? Як вона йому намагалася зруйнувати життя, так і він зруйнував її. Навіть більше, дозволив відібрати дві життя.

Важке очікування під дверима операційного блоку перетворилося на кілька годин безвиході. У неї Гордій поглиблювався щохвилини сильніше. Все погане чомусь забулося, у голові з’являлись ті миті, коли вони були щасливими удвох. Коли він вірив, що може кохати і бути коханим. Коли проживав досі незвідані почуття відчуваючи цілковите задоволення. Хай цього було так мало за часом, однак вперше за ціле життя, а тому вкрай багато. Чого лише варта остання ніч... Невже... Це ж не його дитя? Вирахувати за часом не зовсім виходило, бо Гордій не міг сконцентруватись, та й чи потрібно рахувати? Зараз неважливо хто батько, головне щоб вони удвох залишилися живими.

-Ви у порядку?

Лікар підійшов до Гордія і торкнувся його плеча. Він сидів на підлозі сперши голову на коліна дивився у одну точку перед собою пустим поглядом. Коли побачив хірурга одразу схопився на ноги.

-Як вони?

- З пацієнткою працювали одразу дві бригади лікарів – хірурги і акушер-гінекологи. Дитинка народилася здоровою шляхом кесарського розтину, його ми мусили провести через передчасне відшарування плаценти. Немовля перевезли у відділення неонатології, вас туди проведе сестричка. Щодо пацієнтки, вона зараз у стані медикаментозного сну. Окрім кесаревого розтину ми провели ще одну операцію на селезінці, бо саме цей орган поранила куля. Також провели переливання крові, оскільки хвора мала значну крововтрату. Наступну добу вона знаходитиметься у реанімаційному відділені під пильним контролем, а потім вирішимо як діяти керуючись життєвими показниками. Враховуючи складність ситуації і матері і малюкові дуже пощастило. Найважче вже позаду. Сконцентруйтесь поки на дочці і будьте сильним, бо ви їм вкрай  потрібні.