Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

-Дякую лікарю, за все.

Стомлений але задоволений своєю роботою хірург усміхнувся до Гордія, розвернувся і заховався за дверима. Невдовзі з’явилась медсестра, вона люб’язно провела Гордія до немовляти. Чоловік мало не розплакався, коли побачив крихітне створіння, яке тихенько сопіло на якомусь чудернацькому столику. Дівчинка. Невже вона дійсно його донечка?

-Ви можете привезти одяг для дитинки?

Гордій розумів, що звернулися до нього, однак не розчув запитання.

-Вибачте?

-До пологового ваша дружина мала зібрати сумку із усім необхідним. Поїдьте за нею, щоб ми могли одягнути новонароджену.

-Так, так. Зараз.

Розгублений чоловік вийшов навулицю взагалі не розуміючи, що далі робити. Спіймав таксі, сів всередину і вказав адресу Соні. У голові потихеньку почав складатися пазл реальності. Дівчина жива. У неї народилася дитина. Обидві абсолютно безпорадні і беззахисні. Поки він єдиний, хто несе за них відповідальність.