Лада Короп - Квіти для Люсі , Лада Короп

— Зрозуміло, — говорить Тарас, але його голос звучить так, ніби він не може повірити в мої слова. — Якщо тобі потрібно, я залишуся з тобою. Хочу, щоб він залишився, але водночас розумію, що від цього може бути ще гірше. Я не можу дозволити собі показати йому свою слабкість. 

— Ні, все в порядку, — відповідаю, намагаючись виглядати впевнено. — Ти ж не хочеш пропустити вечірку? Тарас дивиться на мене, і в його очах я бачу сумнів. Але врешті-решт він зітхає і киває. 

— Добре, якщо ти впевнена. Але якщо тобі стане гірше, просто поклич мене, гаразд? — Тарас кладе руку на моє плече. Й мені одразу стає тепло на душі. Киваю, він повертається всередину. 

Залишаюся на подвір'ї, намагаючись обдумати все, що відбулося. Чому я так реагую на його близькість з Олею? Чому мої почуття настільки заплутані? Чому мене наче магнітом притягує до нього? Після кількох хвилин, що здаються вічністю, вирішую, що більше не можу терпіти. Повертаюся всередину, сподіваючись, що зможу знайти спосіб впоратися зі своїми емоціями. Коли я заходжу назад у кімнату вечірка вже у самому розпалі. Випивка ллється рікою. Всі веселяться та навіть не помічають одне одного. Я чую, як Тарас грає на гітарі, розумію, що бажання залишитися з ним, попри все, переважає. Коли я підходжу ближче, Оля, мене помічає, й кличе, щоб я приєдналася до інших гостей. 

— Люся, ти вже повернулася! — вигукує вона. — Тарас тільки що почав грати твою улюблену пісню! — Підходжу ближче, і Тарас, помітивши мене, відразу ж зупиняється. 

— Вибач, я не міг не почати грати. Сподіваюся, ти не проти? — запитує він, і його погляд наповнений щирістю. 

— Ні, звичайно, — відповідаю, намагаючись бути спокійною. — Ти молодець! 

Сідаю на диван, намагаючись не звертати уваги на те, як Оля знову підходить до Тараса, але глибоко в душі я знаю, що мені потрібно знайти спосіб справитися зі своїми почуттями. Намагаюся зосередитися на музиці, але в моїй голові все ще крутяться думки про те, що я можу втратити його. Хоча він ніколи моїм і не був. Лишенько схоже я закохалася в старшого брата Антона. Якщо він тільки дізнається... Чому таке несправедливе життя? Я ж в Антона закохана була. Все так закрутилося. Що мені робити? Всі вважають мене нареченою Антона. Й очікують від нього пропозиції. А я навпаки боюся, бо не впевнена що зможу сказати "так". І, можливо встигну розібратися в тому, що відбувається між Тарасом і мною, перш ніж буде занадто пізно.