Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

Доки я думала про Гордія помітила авто внизу. Швиденько закурила, і стала чекати на його появу. Майже стерильну чистоту важко було не помітити, саме тому я запустила побільше диму всередину квартири. Ще у коридорі почула важкий видих від злості, мимоволі усміхнулась. Скільки б я не хотіла змінити себе, азарт вже встигнув заграти у венах.

Коли почула крик позаду, перелякано здригнулась. А коли побачила іскри, які мимоволі загорілись у його очах, котрі безсоромно ковзали по моєму тілу, відчула тріумф. Його я озвучила розумними і водночас нахабними словами.

« - Здається я радив не красти у мене.

-Я нічого не крала. Ти ж сказав, що можу брати сухі речі, а цигарки наче не віддають вологою.»

На зухвальство я одразу отримала гідну відсіч. Не допоміг навіть мій вигляд. У подібному випадку треба було налякатись і розгубитись, що я загалом зробила, навіть без гри. Зрозумій тепер, що цей чоловік надумає стосовно моєї подальшої долі. Гордій помітив мій стан і теж розгубився. Здається, він жаліє, що накинувся на мене. Тому люб’язно розповів про речі, які для мене придбав, а ще запропонував вечерю. Я задоволена побігла переодягатись. У ванній на мене чекала купа одягу та дрібничок по догляду за собою. Дивлячись на те, як грамотно все зібрано, Гордій користувався допомогою консультанта. Раділа я щиро авжеж не речам, а тому, що об’єкт вхопився на гачок і залишив мене на весь термін у себе. Отже, мені не треба нічого робити, просто бути собою. Дівчиною, яка має складне минуле і невідомість попереду.

За вечерею я задала хлопцеві досить логічне запитання. Мені було цікаво, чому він мене залишив поряд з собою. Звісно шрам тут ключовий, але ж можна було допомогти віддалено. Відповідь приємно здивувала, бо він уміє жартувати. А ще, йому сподобалась моя посмішка. Гордій не просто задивився, він озвучив думки вголос. Йому теж дуже підходить веселий настрій, шкода, що цей чоловік страждає від минулого горя. Я б мала відповісти йому взаємністю, і щиро б цього хотіла, але... Сирітка Уляна мусіла згадати про стоматолога, котрий робив їй красиву посмішку. Дімка постарався, щоб у мене було правдиве минуле. Якщо Гордій надумає перевірити його, або ж повернути мене до інтернату, там усе схоплено. Тільки повернення стане моїм кінцем.

Гордій помітив мій поганий настрій. Він подумав, що це через шрам, саме тому більше не чіпав розмовами. Розмістив мене на дивані, де я із задоволенням закрилася у собі. До ранку мені потрібен план подальший дій. Один день вже позаду, а я і на крок не наблизилась до ноутбука. Дімка попередив, що у квартирі його не буде. Тільки пробравшись у думки до Гордія, я зможу знайти справжню схованку. Тільки як туди пробратись?