Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

-Все запам’ятала?

-Так!

-Тоді вперед!

Впевнений і байдужий погляд – це усе, чим мій брат проводив єдину сестру на небезпечне завдання. На перед знала, що не буде чогось більшого, та все одно чекала. Дімка навідріз заборонив мені виходити з ним на зв’язок будь-яким методом. Побачимось ми лише тоді, коли я прийду до нього з ноутбуком. Крайній строк – через три тижні. Так, він створив ідеально продуману легенду, та навіть у ній знайшлася велика похибка. Тією похибкою була я, бо вперше йшла на завдання із розумінням того, що не можу контролювати себе на сто відсотків. Навіть найменший промах зможе мене викрити, і тоді  вороття не буде. Насправді, його вже нема. Я відвернулась від брата, щоб мовчки покинути авто. Гірко усміхнулась, бо сиротою почуваюсь насправді. Так відправив на завдання, наче ногами виштовхав з авто. Шапку я вирішила поки не одягати, щоб волосся намокло і набуло брудного вигляду. Хоча, на мені речі з секонду у такому пошарпаному вигляді, що волоссям можна і не перейматися. Я навіть нігті вночі пообгризала, загалом образ безхатьки продуманий до дрібниць.

Причаївшись за одною з торгівельних палаток, почала виглядати двері потрібного мені під’їзду. З хвилини на хвилину з нього вийде об’єкт. Чим менше часу залишалось, тим більше я нервувала. Він вийшов. Роздратовано зморщився і накинув капюшон на голову, попрямував із опущеним обличчям до землі поміж рядами. Я  зробила останній вдих перед неминучістю, одягнула шапку і помчала повз палатки. Навмисне вкрала кілька пиріжків у продавця, котрий славиться злісною натурою. Цей момент Дімка теж продумав, бо нам була потрібна бурхлива реакція.

Бігла я дуже швидко, але тихенько встигла побачити, що Гордій біжить слідом. Гадаю, у мене були всі шанси на втечу, однак, були ще й геть інші плани. Я озирнулась на нього, щоб навмисне плюхнутись у брудне і відразливе болото. Не знаю, що у цю мить було найнеприємніше, огидне болото, чи глузливий сміх мого любого братика, який, я впевнена, спостерігав за нами десь з-за рогу у теплому і сухому одязі. Про болото теж придумав він, щоб мене треба було зігріти. Саме так я повинна була пробратись до автомобіля, а потім вже діяти на свій розсуд,  а ще на свій страх і ризик. Ніколи не забуду ту мить, коли ми вперше зустрілись поглядами. На мене так ніколи не дивились чоловіки. Я розуміла, що він дивиться на живу копію покійної сестри, але проникливість і жалість у темних очах торкалась досі неторканих частин мого серця. Тоді я зрозуміла, що саме цей погляд стане моїм найгіршим ворогом на шляху до підступної мети.

Коли після погроз торговця поліцією, я знову спробувала тікати, Гордій схопив мене за куртку. Він ненавмисне скривився від огиди, яку я теж до себе відчувала. Якби ж він знав, що ці брудні речі найчистіша частика мене, бо всередині оманлива і підступна правда. До авто він сам мене потягнув, щоб захистити від розлюченого чоловіка. Я б так ніколи не зробила. Не зробила б нічого хорошого для іншої людини просто так. Я такого раніше ніколи не бачила, тому стало дивно і приємно водночас. Він ще й заховав мене у своїй куртці котра просочилась приємним чоловічим запахом, а потім у теплому авто. Певно хотів зігріти моє тіло, однак куди сильніше зігрів душу.

Коли Гордій пішов купити для мене їжу, яку голодна безхатька нахабно випросила, я залишилась сама у авто, тільки тоді трохи заспокоїлась, бо зрозуміла, що мій емоційний стан зараз дуже доречний. Саме такою наляканою, загнаною у глухий кут повинна бути Уляна. Може воно і на руку? Тільки є одна біда, бо як потрапити до нього додому я так і не придумала. Скільки не напружувала мозок він відповідав лише нестерпним головним болем.

-Поїхали!

-Куди?

-Побачиш!

І знову страх, який не довелося грати. Ті кілька хвилин у дорозі, здалися мені вічністю. Я ледве чекала побачити вже знайомі двори, та розуміла, що навряд Гордій привезе обірвану неповнолітню сироту до себе додому. Куди простіше поселити її на кілька тижнів у винайманій квартирі чи якомусь гуртожитку. Або ж просто повернути назад до інтернату, хоча я всіма силами намагалась це попередити. Загалом жоден з варіантів окрім його домівки мені не підходив. Гордій не просто привіз, залишив саму гостювати не закривши двері на замок. У шоковому стані їх замкнула я, через кілька хвилин після його відходу. Занадто легко і просто. Він певно щось запідозрив, а тому вирішив перевірити. Може має вдома камери або інші гаджети для стеження? Люди даної професії полюбляють гратися подібними іграшками. Те, що я не втечу із теплого і сухого приміщення він вже підмітив, а значить залишив мене у себе. Гірко усміхнулась, бо настала перша мить дежавю. Колись, мене так само залишив у себе брат, коли забрав від прийомних батьків. Я тоді щаслива і, нарешті, самотня облазила всю квартиру, прийняла гарячу ванну і потайки покористувалась всім чим лише можна. Сьогодні ж зроблю так само, бо дана поведінка найбільш правдиво виглядатиме.

Дімка казав, що Гордій зовсім не цікавиться романтичними справами, але я у це не вірю. Молодий, здоровий, красивий, вільний хлопець мусить цікавитись дівчатами. Саме тому вирішила акуратно все вивідати і зробити правильні висновки. Щиро сподіваюся, що вийде його заінтригувати, бо ж іншого досвіду спілкування з чоловіками у мене нема. Навмисне взяла його сорочку, щоб виглядати жіночною. Щоправда, з цим були проблеми. І зовсім не потворний шрам на обличчі став на заваді, а моя надмірна худоба. Не знаю як, але я примудрилася катастрофічно схуднути. Та це теж на руку, бо так притаманно виглядати голодній сироті.  Всі мої мінуси зараз стали плюсами. Ще я знайшла у шафі цигарки, якими ніколи не зловживала, бо це не моє. Пробувала звісно не раз, та тільки більше відштовхувалась від шкідливої звички. Та зараз, вони стануть ідеальним приводом, щоб розізлити Гордія. Мені потрібна його злість до того, як він побачить мене у своїй сорочці, щоб зрозуміти реакцію на мій вигляд. Може я роблю велику помилку, та інших методів зближення з об’єктом не знаю. Я ж не дитини роль граю, а дорослої дівчини. Чого варті ті кілька тижнів до повноліття? Та нічого. Самий час для першої великої закоханості, тим більше у такого гарного чоловіка. Гордій і правда дуже гарний, мужній і водночас чуттєвий. Якби ми зустрілись за інших обставин, я б ніколи не захотіла його обдурити. Гадаю саме з таким чоловіком можна було б спробувати себе у правдивих відносинах. Але це вже неможливо.