Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

- Ми бачились з ним вчора і він просив пораду щодо тебе, - сказав Деміан і я здивувалась.

- Не думала, що ти мені це розкажеш. Все таки він твій брат,- сказала я і пожала плечима. Ми дійшли до пляжу і сіли біля берегу в спокойному місці, де не було людей. Пісок ще був теплий, а море спокійне. Я могла дивитись на це вічно. Я піджала ноги під себе і голову поклала на коліна, вже не в перше помітила, що Деміан задивляється на мене, - Що?- запитала в нього я і не могла відвести від нього свій погляд.

- Ти дуже гарна і така невимушена, коли так сидиш, - сказав так впевнено чоловік, від чого моє обличчя почервоніло, - Чому ти червонієш? - запитав він, а я сховала обличчя в руках.

- Не правда. Я не червонію! - сказала я і Деміан засміявся. Я вже казала, як мені подобається цей звук?

- Добре, міс загадка, - від цього я теж почала сміятись і зрозуміла наскільки легко мені було з ним в цей момент. Ніколи б не подумала, що буду так сидіти з Деміаном на пляжі і спокійно розмовляти. Неочікувано, його пальці ковзнули далі по нозі, викликаючи мурашки на шкірі.

- Деміан... - прошепотіла я, не знаючи, як відреагувати на цей несподіваний жест.

- Ти не проти? - запитав він, його очі зустрілися з моїми. В його погляді було стільки тепла і ніжності, що я не могла відповісти нічого, крім щирого кивка.

Його рука залишалася на моєму коліні, м'яко погладжуючи шкіру. Це був не просто жест близькості, а щось більше. Я відчула, як наше спілкування переходить на новий рівень, де слова були зайвими. Рухи Деміана були ніжними і приємними, його рука підіймалась вище і в середині мене палав вогонь. Такий простий рух викликав в мене тремтіння. Друга його рука почала погладжувати мою ключицю і спокійно опускатись вниз, вимальовуючи круги на животі. Я не знала, як описати все, що я відчувала зараз, але не хотіла, щоб він зупинявся. Рука чоловіка, яка гладила мій живіт, підняла майку і почала торкатись вже голої шкіри, це викликало мільйон мурашок на тілі. В цей момент, я думала, що руки Деміана були створені для цього. Яка ужасна думка, але насправді зараз мій мозок був виключений. Дійшовки вверх, Деман почав погладжувати мої груди через ліфчик.

- Не можу повірити, що це по справжньому, - сказав захоплено Деміан, а я просто кивнула,- Поговори зі мною, Ейло, - в цей момент рука Деміана, що була на моїй нозі піднялась ще вище.

- Я...не знаю про, що можу говорити зараз з тобою, - сказала я. Очі були закриті від задоволення і я насолоджувалась рухами Деміана.

- Відкрий очі,- наказав Деміан і я відкрила. Обличчя Деміана було дуже близько до мого. Він дивився спочатку мені в очі, а потім на мої губи. Я подивилась вниз і побачла, що моя ковта була піднята і пальці Деміана не переставали виводити круги. Раптом, в цей момент, ми почули знайомий голос Люка. О, ні! Тільки не він і не зараз.

- Що ви, до біса, тут вдвох робите? - кричав біля нас Люк. Невже ми так захопились, що не почули, що ми тут не одні?