Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

В якийсь момент, перед очима виникло обличчя Деміана і в голові його голос, який кликав мене до нього. Наскільки добре мені було на початку поцілунку з Ксандером і наскільки не правильним це все мені здалось зараз. Я легенько відштовхнула його від себе і відвернулась. На обличчі чоловіка був незрозумілий вираз. 

 - Ксандер, це неправильно, - сказала я, намагаючись зібрати свої думки. - Ми вже не ті, ким були раніше, не думаю, що в нас щось вийде. 

- Напевно, я переступив межу, - він сказав, опустивши очі. - Я просто... думав, що між нами ще може бути щось більше.

Я глибоко вдихнула, намагаючись знайти правильні слова.

- Я теж думала про нас, але це минуле. Зараз ми різні люди, і наше життя пішло різними шляхами, - я намагалася бути якомога чеснішою і в моєму житті і так вистачало плутанини з Люком і Деміаном. 

Ксандер кивнув і знову подивився на мене.

- Я розумію, - тихо відповів він, відводячи погляд. Його очі наповнилися сумом, а в голосі прозвучали нотки жалю. - Ми дійсно змінилися, і час не стоїть на місці. Але, знаєш, деякі речі залишаються незмінними.

Він знову подивився на мене, і я побачила в його очах щось, що змусило мене відчути теплоту і біль одночасно.

- Ксандер, - почала я, але він підняв руку, зупиняючи мене.

- Не треба, Ейло, - сказав він з сумною усмішкою. - Я знаю, що ми не можемо повернутися в минуле. Я просто хотів побачити тебе ще раз, побачити, як ти стала тією жінкою, яку я завжди уявляв у своїх мріях.

Його слова змусили моє серце стиснутися. Ксандер був частиною мого життя, але це була частина, яка залишилася в минулому. І хоча він був важливий для мене, я знала, що наше майбутнє - це різні шляхи.

- Я вдячна тобі за ці спогади, Ксандере. Ти був важливий для мене і завжди залишишся в моєму серці. Але ми повинні рухатися далі, - я відчула, як мої очі починають наповнюватися сльозами, але стрималася.

Ксандер кивнув, приймаючи мої слова, і на мить ми обидва просто сиділи в тиші, розуміючи, що це був момент прощання.

- Ти права, - нарешті сказав він. - Дякую за цей час. Сподіваюся, ти знайдеш своє щастя, Ейло.

Він повільно піднявся з дивану, і я встала разом з ним, проводжаючи його до дверей. Коли він відкрив двері, ми обидва зупинилися на мить.

- Прощавай, - тихо сказала я.

- Прощавай, - відповів він, перш ніж вийти за двері.

Коли двері зачинилися, я відчула, як хвиля емоцій накриває мене. Сльози, які я стримувала, тепер текли вільно. Це було прощання з частиною мого минулого, і я знала, що це було правильно. Коли я поїхала на навчання, ми не поговорили з Ксандером, як повинні були і я навіть не підозрювала, скільки всього я відчувала щодо цієї ситуації. Ксандер був хорошим другом і я вдячна йому за все, але після того, як він пішов мені стало легше дихати і я зрозуміла, що нарешті можу його відпусити. В цей момент, мені подзвонив телефон, це був Деміан. Перед тим, як взяти трубку, я витерла сльози і декілька разів вздохнула, щоб не було чутно, що я плакала. 

- Привіт, Ейло, - від голосу Деміана по шкірі пішли мурахи. 

- Єм...привіт, - сказала трохи невпевно я і кашлянула, щоб він не чув мого відчаю у голосі. 

- Щось сталось? - його голос здавався стурбованим, але я не до кінця в це вірила. Все таки це був Деміан. 

- Все нормально, - коротко відповіла я. 

- Не думаю, що це правда. Друга брехня за сьогодні, - посміхнувся хлопець. 

- Я не брехала, щодо побачення, - цей день видався таким довгим, що я спочатку не зрозуміла про, що каже Деміан.

- Тоді ти говорила правду? - його голос був спокійним, але в ньому відчувалася напруга.

- Ладно, можливо, насправді в мене не було побачення, просто... зустріч зі старим знайомим, - я зробила паузу, обдумуючи свої слова. Я була втомлена і не знала, що хоче Деміан. 

- Що за старий знайомий? - в голосі Деміана все також відчувалась напруга, а я не розуміла з чим вона пов'язана.

- Ксандер, ми зустріались ще коли були підлітками, нічого серьойзного, - сказала я і знову згадала сьогоднішній момент з ним. 

- І що ви обговорювали з Ксандером? - його голос став холоднішим.

- Просто спогади про минуле, нічого серйозного, - я відчула, як стає незручно під його поглядом, хоча ми говорили по телефону. Він, що серьозно думає, що я буду зараз перед ним виправдовуватись?

- Спогади про минуле, так? - Деміан саркастично посміхнувся. - А потім, що? Він нагадав тобі, якими були ваші поцілунки?

- Ти, що зараз знущаєшся з мене, Деміан? Я думаю ми не тих стосунках, щоб ти мені таке казав, - цей день виснажав мене ще більше і більше, - Не знаю, навіщо ти мені подзвонив, але мені час йти. Бувай, - сказала я і відключилась, не маючи бажання продовжувати цю розмову. 

Я вимкнула сповіщення в телефоні і пішла в душ. Усі чоловіки в моєму житті, вирішили познущатись з мене останнім часом.