Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

12.

"Я принесу тобі свою надію, а подарую смуток і біду."

Я верталась до дому в хорошому настрої, після прогулянки з Нерезою і її друзями. Вілл виявився хорошим співбесідником і мені було приємно провести вечір на пляжі в їх компанїї. Я була рада, що подруга зустріла такого хлопця, як Тім і сподівалась, що він не поступить з нею, як Зак. Вілл запропонував провести мене, але я відмовилась, сказавши, що мені недалеко йти. Вже підходячи до дому, я дістала ключі і в цей момент, побачила знайому фігуру. Підійшовши ближче, я впізнала Ксандера і здивувалась. Що він тут робив?

- Ксандер? Ти що тут робиш? - чоловік повернувся до мене обличчям, коли почув мій голос. 

- Насправді, то тебе чекаю, - ніяково посміхнувся хлопець, а я не розуміла, як на це реагувати. Ксандер був людиною з минулого і хоч я була не проти іноді з ним бачитись, все одно не розуміла для чого він тут. 

- Звідки ти дізнався де я живу? - я вигнула брів.

- Я...прослідкував за тобою в той день, як ми зустрілись в кав'ярні, - відповів хлопець, а я була в шоці.

- Але навіщо? Ти ж розумієш, що це не нормально слідкувати з людьми? - мій голос став гучніше і постаралась заспокоїти себе. Можливо він не хотів зробити щось погане.

- Я не хотів, щоб ти злилась. Не знаю чому я це зробив, можливо хотів знати, як ти живеш зараз, - хлопець пожав плечима, а я так і не знала, як на це реагувати, - Коли твоя мама сказала, що ти не проти зустрітись, щось в мені змінилось. Я захотів пізнати теперешню тебе. Вибач, мені не варто було за тобою слідкувати,- слова старого знайомого видавались мені чесними і моє роздратування по тихеньку стихало. 

- Ладно, можливо ти хочеш зайти до мене? - слова самі вирвались з мене і я не знаю для чого це сказала. 

- З радісттю, - посміхнувся Ксандер і ми пішли в сторону дому. 

Коли ми піднялись в мою квартиру, я запропонувала Ксандеру чай або каву і коли він погодився, залишила його на дивані, а сама пішла включила чайник. Я стояла до чоловіка спиною і думала про своє. Вся ця зустріч з Ксандером і його слідкування за мною, були дивними. Я вже давно змирилась з тим, що наша історія з ним закінчена, хоча ми просто були двома підлітками, які зустрічались у старшій школі, між нами й серьозного нічого і не було. Можливо, в нашому спілкуванні зараз немає нічого такого і мене варто було дати шанс цьому спілкуванню. В решті решт, він просто хоче поспілкуватись, як із давньою знайомою. 

Коли чай був готовий, я принесла його Ксандеру і сіла біля нього на диван. Ми обмінялися кількома ввічливими словами про смак чаю та погоду за вікном, і я вже думала, що ми і далі будемо сидіти, ввічливо розмовляти про всякий непотріб, наче нам по сімдесят років, але незабаром розмова перейшла на більш особисті теми.

- Як взагалі твоє навчання? Ми не бачились три роки і мені цікаво, що в тебе нового, - запитав Ксандер, трохи нахилившись до мене. 

- Переїхала нещодавно в цю квартирук, до цього жила в гуртожитку, працюю в книжковому, а от навчання, як навчання, мені подобається моя спеціальність, але часами буває важкувато, все, як у усіх, - відповіла я, пожавши плечима. - А ти? Що тебе привело до Лос-Анджелесу?

- Робота, - коротко відповів він, але в його очах було щось більше, чого він не казав. - Після того, як ми закінчили школу, я багато подорожував, але зрештою вирішив осісти тут. Я заочно вчусь в університеті і знайшов відалений підробіток, який доволяє жити, де я хочу, але зараз відчуваю, що хочу побути тут. 

- Це добре, що ти знайшов своє місце, - сказала я. - Особисто для мене це місто стало вже, як дім і я не уявляю себе десь в іншому. 

Ксандер кивнув, а потім замислився на мить.

- Ти знаєш, я часто думав про тебе, про нас, - він сказав тихо, різко змінивши тему, але його голос звучав чітко. - Ти завжди була для мене особливою і коли ти поїхала на навчання, я довго не міг прийти в себе, - я відвернула обличчя від хлопця, не знаючи, що сказати.Я відчула, як серце почало битися швидше. Ці слова знову викликали спогади, які я намагалася залишити позаду. Можливо, я ніколи не мала таких почуттів до Ксандера, як він до мене. Я любила його, але більше, як друга і коли я поїхала, мені було боляче, але не настільки, скільки йому. В глибині душі, я ненавиділа себе за це, за те, як поступила з ним, але мені треба було обрати своє майбутнє.   

-  Ксандер, ми були дітьми тоді, - намагалася я говорити спокійно. - Все було іншим.

- Я знаю, - він сказав, нахиляючись ще ближче. - Але я не можу ігнорувати те, що відчуваю зараз.

І раптом, не давши мені часу на відповідь, він нахилився і поцілував мене. Це було неочікувано, але я відчула, як його губи доторкнулися до моїх з такою ніжністю, що на мить забула про все на світі. Він обхватив своїми руками мою потилицю, а я своїми занурилась в його волосся. Його губи були теплими й м'якими, і в цьому поцілунку було щось знайоме і водночас нове. Ксандер обхопив моє обличчя руками, його дотик був ніжним, але впевненим. Я відчула, як його пальці м'яко ковзають по моїй шиї, викликаючи мурашки по всьому тілу.

Я відповіла на його поцілунок, занурюючись в нього все глибше. Мої руки ковзнули в його волосся, запам'ятовуючи його текстуру і тепло. Ми обоє дихали частіше, і світ навколо нас зник, залишивши лише нас двох у цьому моменті.

Ксандер наблизився ще ближче, його тіло притулилося до мого, і я відчула його серцебиття, що збивалося в такт з моїм. Його губи ніжно досліджували мої, залишаючи сліди тепла і пристрасті. Наші дихання змішалися, і з кожною секундою поцілунок ставав все більш інтенсивним.

Я відчула, як моє серце починає битися швидше, коли наші губи розійшлися лише на мить, щоб ми могли зробити ковток повітря, а потім знову зустрілися в поцілунку, ще більш глибокому і відвертому. Його руки тепер охопили мою талію, притягуючи мене ще ближче, а мої руки ковзнули по його плечах, відчуваючи силу його м'язів.

Цей поцілунок був не просто фізичним дотиком, він ніс у собі спогади, надії і щось, що ми обидва, можливо, втратили і тепер знову знаходили один в одному. Це був момент, коли минуле і теперішнє зустрілися, і ми обидва розуміли, що цей поцілунок змінить все. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍