Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

Пройшло можливо декілька годин від початку моєї роботи і я розумів, що сварка з Люком відходила на другий план. Я любив свою роботу, а більше всього за те, що це допомагало позбавитись від поганих думок. Від роботи мене відволік дзвінок на телефоні. Це була Лілі і я хотів не брати трубку, але все таки вирішив відповісти.

Я взяв телефон і натиснув кнопку відповіді.

- Привіт, Лілі, - сказав я, намагаючись звучати якомога спокійніше.

- Привіт, Деміан! Як справи? - її голос звучав солодко і звабливо, від чого я закотив очі. По ній і не скажеш, що вона працює в книжковому магазині.

- Все нормально, працюю над новою книгою. А у тебе як справи? - я намагався робити вигляд, що мені цікаво, хоча це було зовсім не так. Ми з Лілі познайомились, можна сказати, випадково і після цього дівчина не відстає від мене.

- Та все добре. Просто подумала, що давно не чула твій голос і вирішила подзвонити, - вона засміялась, і в її сміху було щось грайливе.

- Ти щось конкренте хотіла сказати? -я старався не бути грубим, але спілкуватись з Лілі про те, як пройшов її день, мені не було цікаво.

- Взагалі-то, так, - її голос став ще більш кокетливим, хоча куди ще більше- Мені дуже цікаво, коли ми можемо зустрітися? Я думаю, нам обом потрібно трохи відпочити від роботи. Можливо, я могла б зробити тобі массаж,- я розумів до чого вона клонить, але мені було не цікаво продовжувати цю розмову. Раніше я б погодився, не думаючи, але не зараз.

- Лілі, ти ж знаєш, що я зараз дуже зайнятий. Багато роботи, - я намагався ввічливо відмовити. Я не був прям дуже зайнятий, але для цієї дівчиини був.

- Ой, ну не будь таким серйозним, Деміан! - її голос звучав майже умовляюче. - Всього на кілька годин. Я навіть можу допомогти тобі з твоєю книгою, якщо хочеш, - це було смішно. І я, і вона розуміли, що вона ніяк не допоможе мені з книжкою, до того ж мені це не треба було.

- Дякую за пропозицію, Лілі, але я думаю, що краще зосередитися на роботі зараз.

- Ну і ладно, хорошого вечора, - я не встиг нічого відповісти, як вона відключилась. Вже добре, що обійшлось без істерик. Сховавши телефон у кишеню, я знову повернувся до ноутбука, але думки про Ейлу не давали мені спокою.

Вона не знала про нас двох стільки всього, скільки знав я. Іноді я дуже хочу прийти до неї і в усьому признатись, але знаю, що ще не час. Моїм планом на початку, було ігнорувати її і жити своїм життям, але, як бачите, не сильно виходить. Думки про Ейлу не давали мені спокою. Вона з'явилася в моєму житті як вихор, змінивши все навколо. Її присутність, її усмішка, навіть її голос – все це зачаровувало і тримало мене в полоні. Але що я насправді відчуваю до неї? Чи це просто захоплення, яке пройде з часом, чи щось більше? Я знав відповідь, але не хотів її признавати. Останіі декілька днів, хоча ні, тижднів, я думав про неї вночі і той день, коли Люк її поцілував, я ледь себе стримував, щоб не приїхати. Протягом усього мого життя, мені снилась ця дівчина і напевно, завжди я думав, що доля нас зведе. Але чи правильно це? Приблизно такі думки не давали заснути мені кожної ночі.

Я взяв блокнот, що лежав поруч і прийнявся писати.

«Я бачив уві снах тебе,
І видавалась ти красивою,
Але коли побачив у житті тебе,
Не міг себе я стримати.

І збувся сон мій лиш тоді,
Коли побачив, як палає...
Серце моє і душа твоя.»

Я прочитав цей вірш і відкинув блокнот. Відчував себе підлітком, який приміняє усі способи, щоб зайнятись сексом з дівчиною. Це було смішно, але, як я казав раніше - писання було моєю душею і способом зайняти думки. Цей вірш, як і минулий, я написав думаючи про Ейлу, але у відмінності від того вірша, цей я їй ніколи не покажу.