Peach - Вуста, Peach

Теплий промінь вранішнього світла заполонив усю кімнату ніжно піднімаючись по її тонких ногах, підкреслюючи сочні стегна і усі вигини на тілі.

Шовковисті локони спадали на тонкі плечі ледь торкаючись грудей...вона неймовірна. Проснувшись у першу чергу вона заварює ароматну каву та іде на балкон - це свого роду ритуал. Красиві пухлі губи роблять першу затяжку, яка ж це насолода споглядати як вона із легкістю випускає дим який проходить крізь неї. Тонкий мереживний халат не зовсім прикриває та зігріває її тіло, але чудово підкреслює її апетитні форми. Вона тремтить від холоду але все ж таки допиває свою вже холодну каву та іде приводити себе до порядку.

Бархатний голос доноситься з ванни, наспівуючи пісні вона вкладає неслухняні локони, підводить пронизливо-зелені очі та великі вуста...

Зазвичай вона не снідає, але сьогодні виникло бажання скуштувати смачні круасани з кондитерської навпроти. Все що хочеш, тільки ще одна мить з тобою.

Ось вже вдягає тонкі чорні панчохи, з легкістю поправляє їх своїми руками з довгим червоним манікюром.

Далі маленьке чорне плаття, туфлі, і от вона готова до важкого дня.

Внизу чекає таксі, но вона ніколи не вийде із дому доки не запевниться що все взяла для свого робочого дня.

Будучи поруч мені важко стримувати себе, о Боже ці думки, я божеволію.Дике бажання зірвати з неї плаття та поринути у світ насолоди, вона свого роду нірвана, мій особистистий наркотик. Ніч поглинула нас, тільки легке світло від місяця проблискує у її очах.

О так, продовжуй зводити мене з розуму. Від її дотиків мурашки табунами пробігають по тілу, а подих завмирає. Інколи ловлю себе на думці чи ще живий я, чи насправді це відбувається зі мною. Проводячи по її досконалому тілу шматочком льоду я відчуваю не аби яку насолоду, адже ці стони симфонія для моїх вух.

Вона так трепетно опускає стегна та вдихає на повні груди, тіло немов кричить щоб швидче перейти до справи.

Ні я так не можу, я хочу сповна насолодитись її ароматом, вдихате те повітря що вона, відчувати все...

Чуйні дотики, злегка хриплий стогін і мене вже не стримати, я поринаю в неї знов і знов.

Ця ніч була безкінечна, словами не виразити яка це насолода...я живу.

Такий спокій на душі, і одночас тривога.Голову заполонили думки, сотні запитань і жодної відповіді.

Яким буде життя без неї?

І чи взагалі буде?

Хто я?

І чи живу, чи просто існую?

У своєму світі так комфортно, але ці думки...

Ейфорія з часом проходить і настає реальність...реальність у якій я не витримую жодної хвилини

Ось чергова доза і перед мною постає вона.

Які ж у неї вуста, а ці тонкі кисті зводять мене з розуму.

Вона вкрала мою душу та заполонила тіло, але і я не чиню спротиву. Підвівши погляд на неї я побачив занепокоєння і стурбованість на її обличчю, мене поглинули сумніви...невже це кінець? Навіть у пориві гніву вона була прекрасна, наче ангел який зійшов з небес щоб обдарувати мене. 

Я нічого не чув, бо був захоплений її витонченими рухами, з її вуст лунає симфонія яка наповнила кімнату секунда і перед очима пітьма...

Цей ранок не був схожим на інші, у душі пустота, я не розумію що відбувається. Ейфорії немає вона пішла, і мій світ наповнився страхом і важким запахом від сигар та дешевого алкоголю. На тілі залишились сліди від її червоного манікюру, а підлога вкрита бордово-кривавими плямами. Фруктовому аромату на зміну прийшов огидний запах свинцю, а за вікном весна перетворилась у холодну осінь. Саме там я залишив свою душу, безжалісно вирвав із грудей. Її тіло залишається таким досконалим, ці вигини і до біса ідеальні лінії. Волосся таке ж прекрасне як того ранку, коли сонце ніжно її ласкало та леліло через маленьку шпарину у вікні. У мене тільки одне бажання - зберегти її назавжди.