Джулія Ор - Продана дияволу, Джулія Ор

Розділ 16
Я не знаю скільки часу я так пролежала зв'язана. Мабуть кілька годин. Нарешті двері відчинилися.
-Знаєш, Сашко, а тобі дійсно пощастило. - почав здалеку Андрій. Він розмовляв повільно, майже ліниво, знущаючись з мене.- Твій коханець зв'язався зі мною.
Я мовчки дивилась на нього, очікуючи продовження. Не хотіла показувати Андрію як я хочу побачити Артема. Ніяких емоцій для нього.
- Він вилітає першим же рейсом. Завтра вранці. Тож вже після обіду буде тут.- мрійливо протягнув вітчим.
-Скільки цього разу ти попросив?- з викликом запитала я.
-Багато, люба, багато- переможно сказав той . -Мені на все життя вистачить. Поїду десь до моря, або на острів. А якщо закінчаться, ще потрясу Артема.- в очах знову блиснула злість- Бачу ти дійсно йому не байдужа, тому віддасть будь які гроші за тебе.- гидко посміхнувся жовтими зубами, і зник.
Відчай змішаний з радістю захопив мене. Радість, тому що я дійсно була рада чути що він приїде. Я йому не байдужа.  
Так в роздумах я і заснула. Прокинулась коли сонце було вже високо в небі. Десь далеко на вулиці гавкали собаки, цвірінчали птахи. Ми що в селі? Ніяких міських звуків. Навіть звуків машин не чути. Точно, згадала, колись Андрій розповідав, що його батьки колись жили в селі, недалеко від Києва, вони давно померли, а будинок стоїть.
Сам Андрій не захотів жити в селі, тому будинок стоїть порожній. Мабуть це він і є.
Їсти хочеться, і до туалету. Вчора нічого не їла, та і позавчора лише каву зранку, і бутерброд кілька раз вкусила.
Нарешті, звук кроків. Може погодувати надумав.
- Прокинулась? Ну й довго ти спиш. Взагалі розлінувалась. До обіду спати- роздратовано кинув чоловік. Чому він злиться? Може боїться що його план не вигоре.
- Я голодна.- коротко сказала я, не звертаючи уваги на його слова .
-Доведеться потерпіти, принцесо. Ми не в ресторані- зі знущанням в голосі сказав вітчим, й удавано поклонився.
- Можна хоча Б до туалету. Не під себе ж ходити.
-Зараз- видихнув чоловік. Вийшов, і через пару хвилин повернувся з відром.- Я розв'яжу тебе. Але без фокусів, бо пристрелю. - в нього що, зброя є? Чи може просто лякає.
Розв'язав ноги, потім руки. Я з полегшенням розтирала зап'ястя.
- Давай, роби свою справу.- нетерпеливо топчитьс на місці 
-Ти що, не вийдеш? - округлила очі.
- Ага, щоб ти знову у вікно? Ні, краля, можу відвернутися, але обіцяю... Хоч один фокус і ти труп.
Чоловік відвернувся і я швиденько зробила справу. Нажаль часу придумати щось для порятунку в мене не було. Щойно я натягла штани, Андрій повернувся.
- Час вийшов.- повідомив він.
Зв'язав руки, ноги, взяв відро і пішов до дверей.
- Доречі- кинув він через плече, вже виходячи з кімнати.- Коханець твій вже в Києві. Забирає гроші в банку, і їде на зустріч. - переможно посміхнувся і пішов, хлопнувши дверима.
Чорт... Щоб ти здох... Козел...