Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Короткий любовний роман » Не повертай мене, Джулія Рейвен 📚 - Українською

Джулія Рейвен - Не повертай мене, Джулія Рейвен

164
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Не повертай мене" автора Джулія Рейвен. Жанр книги: Короткий любовний роман.
Книга «Не повертай мене, Джулія Рейвен» була написана автором - Джулія Рейвен. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Не повертай мене, Джулія Рейвен" в соціальних мережах: 
Зі сторони моє життя схоже на казку, що ожила. Мій чоловік – відомий на всю країну ювелір. Він шалено любить мене, носить на руках і здуває порошинки. Ось тільки за зачиненими дверима прекрасний принц перетворюється на жорстокого тирана і б'є мене за будь-яку провину. Одне невдале пограбування звело мене з Ним – зухвалим і нахабним грабіжником. Викравши мене, він і не припускав, що моє серце тепер у нього в заручниках, і повертатися додому я більше не маю наміру. Моя безкоштовна новинка https://booknet.ua/book/seks-susd-naprokat-b414328

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:
Пролог

Пролог

Долаючи високі чагарники кущів і трави, я залізла в старий виноградник. Дикий і щільно зарослий — він був ідеальним місцем, щоб сховатися від зайвих очей і пережити пік безсилля та власної нікчемності.

Опустившись на землю, я намагалась вирівняти збите дихання. Легені щемило від нестачі кисню, перед очима танцювали кольорові плями, а серце готувалося вискочити з грудей.

— Все добре, — хрипко бурмотіла, намагаючись заспокоїтися, — все добре...

Моє усамітнення зіпсував звук тріснутої гілки і важке надсадне дихання наді мною. Крізь щільно порослі виноградні лози місячне світло розсіювалося дрібними краплями. 

Я обхопила себе за плечі, намагаючись хоч так відгородитися від присутності цього зухвальця. Заплющивши очі, я впевнено промовила:

— Ян, ти даремно прийшов. Я більше не збираюся тебе слухати.

Як показує мій багаторічний досвід, наосліп не так страшно говорити все, що ти думаєш.

Але він мовчав, продовжуючи тісно нависати наді мною похмурою тінню.

— Ян, та що таке?! — скрикнула, не витримавши його тактильних тортур. — Іди до будинку. Позбав себе від компанії меркантильної давалки.

Він знову проігнорував моє невдоволення. Тривале мовчання лякало, пробираючи холодом до кісток.

— Ну гаразд. Тоді піду я.

Підскочила на ноги і рвонула убік, але піти мені не дали. Великі теплі долоні лягли мені на талію, міцно притискаючи до вкритої звивистим виноградником стіни.

Я злякано затремтіла. Що він замислив?

— Ян, ти чого?

Підборіддя спалахує від жару його пальців, і я пискляво вимовляю:

— Відпусти, інакше я кричатиму.

— Кричи, — з усмішкою видихає він і забирає мій невисловлений протест вибагливим поцілунком.

 

За кілька днів до прологу

Мія

Неслухняними пальцями не можу попасти по кнопках сейфа і натиснути правильні цифри. Темрява ускладнює мені й без того непросте завдання — електронне табло кодового замку ледь помітно світилося.

Металева коробка зрадливо пищить і сповіщає про дві останні спроби введення правильного коду перед повним блокуванням. 

Так, треба заспокоїтись. Все вийде.

Глибоко вдихаю, заплющую очі і згадую відео з камери, де мій чоловік відкриває сейф.

— Дванадцять, шістдесят вісім, сто тридцять сім.... Точно, наприкінці сімка!

Роблю ще один плавний вдих видих, і вже впевнено натискаю на кнопки.

Звучить пискливий музичний перелив — і дверцята піддаються. Крадькома оглядаюся. Сподіваюся, звук залишився непоміченим у гуркоті джазової музики, але відразу видаю розчарований крик — сейф порожній! Тобто не зовсім порожній — там лежать сімейні реліквії та колекційні коштовності, але потрібного компромату на чоловіка немає.

Як таке може бути? Де ж документи?

Невже переховав, чортів параноїк!

Усуваю видимі сліди злому: закриваю сейф і з точністю до сантиметра повертаю на місце тумбу, яка приховує схованку чоловіка.

Я притулилася до холодного вікна і з ненавистю подивилася на благодійну вечірку, яку влаштував мій чоловік для чергового відмивання грошей. 

Пузаті мішки грошей, удавана еліта всієї столиці, зібралися тут, щоб домогтися статусу “добродії року” в очах простого народу. 

На імпровізованій сцені оркестр мучив струнні інструменти, створюючи джазові композиції. Пари, одягнені у вбрання від відомих кутюр'є, кружляли в танці, витончено розсікаючи задушливе нічне повітря.

Найняті офіціанти в однаковій уніформі з фірмовим лейблом ювелірного будинку снували з підносами, пропонуючи шампанське гостям.

Побіжно окинула гостей, але Артема серед них не помітила. Ні біля фуршетних столів, ні біля басейну його не було. 

Ледве помітне клацання дверей і яскрава смужка світла, що пробилася в темну кімнату, підтвердила, що чоловік знайшов мене. Дрібні мурашки табуном пробігли по шкірі і змусили волоски на руках піднятися від страху.

Він ніби павук своїм чуттям знаходить мене, відчуваючи здалеку вібрації мого тіла.

— Мія, що ти робиш у моєму кабінеті? — холоднокровно запитує, залишаючи мені можливість одразу зізнатися у скоєному.

Він наближається тихою впевненою ходою і своєю присутністю повністю заповнює кімнату. Атмосфера тисне, не дозволяючи зробити глибокий вдих. Його холодні довгі пальці торкнулися відкритої спини. Я здригнулася всім тілом, але не видала жодного звуку, лише сильніше стиснула губи. По спині пройшовся мороз, перетворивши хребці на маленькі кубики льоду.

— Хотіла побути одна, — впевнено кажу, не затнувшись. 

За кілька років заміжжя я навчилася підробляти емоції, міміку і тональність голосу не гірше за досвідченого актора.

Але клекотливий страх у душі приборкати не змогла. Як би я себе не просила перестати здригатися при кожному його дотику, але я досі боюсь чоловіка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не повертай мене, Джулія Рейвен"