Джулія Ор - Продана дияволу, Джулія Ор

Розділ 15 

Біль. Біль в потилиці від удару. Біль в спині від незручного положення. Біль в душі від зради. Ось що мене супроводжувало коли я приходила до тями.
Розплюшивши очі не зрозуміла де я знаходжусь.
Обшарпані стіни, частково вибите вікно, на стелі замість люстри сама лампочка . Підлога дерев'яна, фарба зідрана.
Я лежу на старому дивані, вицвівшому від часу. Хоча Б без сторонніх запахів. Хто зна хто і що на цьому дивані робив.
За дверима я почула тупотіння ніг. Звук поворота ключа в замку. І ось на порозі мій викрадач.
- Ну привіт, доню- посміхнувся вітчим.
- Якого чорта? - вибухнула я не вірячи своїм очам.
- Сашенько, доню, я тебе врятував від нього.- ніби нерозумній дитині розповідав Андрій.
-Врятував? Ти мене оглушив.- я не могла зрозуміти для чого він це робить.
- доню, давай спокійно поговоримо.
-Я тобі не донька, а ти не батько мені! Суворо відрізала я.- Аа, я зрозуміла. Це через те, що Артем не дав тобі грошей.
Вираз обличчя чоловіка скривився гримасою гніву.
- В нього грошей- кури не клюють. Міг би і поділитись. Я йому єдину падчерку віддав, а він...- випльовував слова.
- Та ти мене віддав йому за борги. За що він має платити тобі ще? - кричала йому в обличчя з ненавистю.- Який ти огидний.
-Захищаєш його вже? Закохалась?- посміхнувся він.- З задоволенням ніжки розставила?
- Я не хочу тебе чути. Ти огидний. Ненавиджу тебе- виплюнула я.
- Ти думаєш він кохає тебе? Ти не потрібна йому. В нього цих ляльок...
- Він ставився до мене так, як ти за все наше спільне життя. Він піклувався про мене.
Андрій тільки відмахнувся на мої слова.
- Я доб'юсь свого. Він заплатить мені, а якщо ні, то я знову підкладатиму тебе іншим за гроші, ти доречі погарнішала, стала сексуальною. Можна буде більше грошей просити за тебе.- з хіттю розглядав мене вітчим.- А може самому спробувати? - почав наближатися до мене, облизуючи губи.
-Не наближайся- попереджуючи виставила руку.
Та він не заважав, все ближче і ближче підходив до мене. Та я не здамся. Я вже не та маленька зламана дівчинка. 
Андрій підійшов в притул до мене, я з усією силою заїхала йому коліном по причандалам.
Чоловік зігнувся навпіл, схопився за член, зі стогоном впав на підлогу.
-Сука- простогнав він .
-Не чипай мене, потвора. - крикнула я.- Ти і пальцем мене не торкнешся.
Чоловік встав крихтячи, і напівзагнутий покрокував до виходу, гупнув дверима і зачинив на ключ.
Треба вибиратись звідси... Посмикала двері- замкнені. Вікно.. Треба вибити вікно.
В кутку побачила старий стілець.... Не без зусиль відламала ніжку, і нею почала вибивати вікно.. 
Чорт.. я думала він пішов... Почула скрегіт ключа в замку. З вікна ще стирчать уламки скла, але часу немає. 
Схопилась за віконну раму, боляче прорізавши руку, але зараз не час скаржитись на біль. 
Поставила ногу, виглянула... Слава Богу , це приватний будинок, стрибати не далеко.. я вже наважилась стрибати, як чоловічі руки схопили мене за талію, і затягнули в будинок.
- Ах ти сука, втекти зібралась - кричав Андрій заламуючи мені руки.- Я тебе від покидька врятував, а вона тікати. Шльондра малолітня 
- Єдиний покидьок тут ти- не змовчала я - Мені боляче, відпусти .
-Будеш тепер зв'язана сидіти, сука!- я відчула як мотузка стягує мої зап'ястя за спиною.
За'язавши руки, чоловік кинув мене на диван і взявся зв'язувати ноги.
-Тепер нікуди не подінешся- гидко посміхнувся він.- Чекай, я вже відправив вісточку твоєму Артему! Може пощастить, і він все таки приїде по тебе. А ні, то ні.- круто розвернувся у потертих кросівках, і пішов. Цього разу навіть не замикаючи двері. Хоча тепер це не має значення. Все одно не виберусь.