Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

- Я ні про що не просила Лілі і думаю в цьому немає потреби. Ми з тобою друзі і якщо б мені треба було з тобою поговорити, я б не робила це через Лілі - я не хотіла виміщати свою злість через Лілі на Люку і я все таки старалась говорити з ним спокійно. 

- Напевно виникла якась помилка, пропоную про це забути - Люк ніякво провів рукую по своєму волоссю і по ньому було видно, що він не знає, як себе поводити. 

- Думаю так, але я все одно поговорю з Лілі, мені не дуже подобається коли вирішують від мого імені - сказала я і Люк кивнув. 

- Я напевно піду - Люк вже розвернувся, щоб піти, як я його зупинила. 

- Сподіваюсь ми все ще друзі? - ніяково посміхнулась я. Запитав це, я хотіла щоб між мною і Люком не було більше ніяких ситуацій типу цієї, бо дружба з ним мені подобалась і я не хотіла втрачати його. 

- Звісно - Люк підійшов до мене і ми обійнялись, - до зустрічі завтра в університеті - сказав Люк і попрямував на вихід. 

- До зустрічі! - вигукнула я. 

Я помітила, що Деміана і Лілі теж немає і не зрозуміла куди вони могли дітись. Робичий день ще не закінчився, а Лілі вже пішла з робити. Побачив на столі біля каси записку, я взяла її. 

"Я пішла сьогодні раніше, закриєш книгарню своїми ключами. Сподіваюсь у вас з Люком все добре)"

Я була рада, що Лілі і Деміан пішли, але не була рада, тому, що Лілі лізе куди її не просять. В настпуний раз, коли я буду в книгарні, треба з нею поговорити. Можливо таким чином вона хотіла подружитись, але все таки я не люблю, коли вирішують за мене. 

Коли на годиннику було 19:00, я почала збиратись і закривати книгарню. Сьогоднішній день був трохи дивний, але в якомусь сенсі, ми з Люком вирішили ніякову ситуацію між нами, я на це надіялась. Закривши двері в книгарню, я ще декілька раз перевірила чи точно я їх закрила і в кінці почала відходити від своєї робити. Коли я була вже на половині дороги до дому, мені прийшло повідомлення на телефон. Діставши його з передньої кишені джинсів, я почала дивитись від кого воно. Мені написала власниця однієї з квартир, які я розглядала. 

"Чи буде вам завтра зручно підійти о 16:00 і подивитись квартиру? Якщо все підійде, можемо вже завтра підписати умову"

Це була гарна новина для мене, бо ця квартира була недалеко від університету і я могла її собі дозволити. Відповівши власниці, що мені все підходить, я продовжила йти до дому вже в кращому настрої. Дійшовши до гуртожитку, я піднялась в свою кімнату, по дорозі привітавшись з деякими знайомими. Один хлопець зі спеціальності "Фінанси", навіть покликав мене на вечріку сьогодні вечері в його кімнаті, але я вічливо відмовилась. Ми познайомились з ним на першому курсі, він допомагав нам з Нерезою в одному спільному предметі. Можливо треба було піти, але зараз я потребувала спокою і ходити на всякі студентьскі вечріки, я точно не мала наміру. Зайшовши в кімнату, я скинула взуття і сіла на ліжко. На комоді лежав якийсь шматок папіру і я не пригадую, щоб клала щось на нього. Взявши його в руки, я прийнялась читати. 

"Стань моєю гарною причиною повірити в кохання"

І що це мало означати? А ще більше мене шокувало, що людина, яка це залишила була в моїй кімнаті. Можливо тут була Нереза і це її лист? Я хотіла в це вірити, бо думка що хтось проліз в мою кімнату, мене лякала. Правда один раз Деміан пробрався в мою кімнтау. Не думаю, що на цей раз це був він. Він би не писав мені такі листи. Думаю він розважається зараз з Лілі і точно я не займаю його думки, як він мої. Я почекаю, коли Нереза мені подзвонить і впевнюсь, що це вона залишила цей лист. В цей момент мені подзвонила мама і я швидко взяла трубку. 

- Привіт, люба, як твої справи? - я почула голос мами і трохи розслабилась. Лист, який я побачила в себе на комоді змусив мене нервувати. 

- Все добре, як ви з татом? - запитала я і мама прийнялась розповідати про свою роботу і що змінилось в нашому містечку після того, як я поїхала, - До речі, Ксандер скоро буде в Лос Анджелесі і передав мені, що хотів би з тобою зустрітись - Ксандер - це хлопець з мого містечка, якого я знаю з дитинства. Ми декілька раз бачились за літо, але не спілкувались дуже близько. Перед тим, як поїхати в університет, ми з Ксандером майже почали зустрічатись, але в нас не вийшло. 

- Я думаю це не погана ідея, коли побачиш його в настпуний раз, передай йому, щоб він мені написав або подзвонив - я казала це більше для вічливості, сильного бажання зустрічатись зі старим знайомим не було, але з іношої сторони, можливо це не така вже і погана ідея. 

Я поговорила з мамою ще трохи, розповівши їй, що збираюсь переїзджати у квартиру та про свою нову роботу. Коли закінчила, поставила телефон на зарядку. Вже збиралась піти прийняти душ, як почула, що мені в двері хтось стукає.