Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

8.

«І ти ясна, і я прозорий»

Відкривши двері, я побачила Майкла, того хлопця, який пропонував мені приєднатись до його вечірки.

- Є-є, привіт? - я подивилаь на хлопця з нерозумінням на обличчі. Майкл був середнього росту з русим волоссям, ми майже ніколи не спілкувались один з одним і те, що він прийшов до мене в кімнату, було максимальною неочікуваністтю.

- Привіт, я зрозумів, що ти маєш прийти на мою тусовку - хлопець поклав одну руку на двері, тримаючи її.

- Чого це? - я вигнула праву брів і все одно не розуміла для чого йому потрібна була моя присутність.

- Слухай, майже весь гуртожиток внизу, тусується там, ти ж не будеш сидіти тут одна?

- Внизу? Я думала вечірка в тебе в кімнаті.

- Ми влаштували вечірку в підвалі - хіхікнув хлопець. В цей момент я зраділа, що можливо завтра підпишу контракт з власницею квартири і переїду туди. Не буде ніяких хлопців вночі, вмовляючих мене на вечірки в підвалах. Але з іношої сторони, якщо я все одно збиралась переїзджати, можна було на останок, прийти і подивитись, що там за вечірка.

- Добре, я спущусь через десять хвилин - я закотила очі і вже хотіла закрити двері, як Майкл не дав мені це зробити, тримаючи двері.

- Чекаююю, Ейло - він підморгнув мені і нарешті дав мені закрити двері. Було видно, що він добре випив, але це ж студентська вечірка, там всі п'яні. Побуду там годинку і повернусь. Я вдягнула прості чорні штани і обтягуючий топ, зі свого закрученого волосся, яке втратило ранкову укладку, заплела гульку. Я виглядала непогано, по домашьому так сказати. Вже спускаючись вниз, було сильне бажання розвернутись і піти назад в кімнату, але все таки я вже пообіцяла прийти. Знайшовши підвал, це було не складно зробити, бо на весь нульовий поверх було чутно музику і з яких саме дверей вона доноситься. Я зайшла в середну і одразу відчула запах алкоголю і сигарет. Музика викликала біль в голові, але я пройшла далі і знайшла імпровізований стіл з напоями. Наливши собі соку я пробиралась крізь п'яних студентів далі, можливо з надією знайти знайомі обличчя. Хтось танцював, хтось зажимався в кутках і роздягав один одного, а хтось ввів душевні розмови, сидячі з пивом на диванчиках. Я була не проти таких вечірок, але приходити сюди самій, мені не варто було. Було нудно і від запахів у підвалі, мене нудило. Допивши свій сік, я встала з диванчику на якому сиділа сама, і вирішила повернутись в кімнату. Для чого Майкл мене взагалі покликав? Сенсу від мене тут точно не було. Я попрямувала до виходу, але почула знайомий голос.

- Ейла? - обернувшись я побачила Люка. Не очікувала його тут побачити, тим паче, що він не живе в гуртожитку.

- Люк? Не очікувала тебе тут зустріти -  він посміхнувся, напевно теж не очікував зустріти мене.

- Я не сильно хотів приходити, але мій одногрупник мене вмовив, не хочеш випити? - спочатку я хотіла відмовитись, але якщо я вже сюди прийшла, чому б трохи не розлабитись.

- Я не проти - відповіла я і ми пішли шукати, що можна випити. Знайшовши якийсь огромний келих з якого всі наливали собі в станаки цей напій, ми теж вирішили спробувати. Це було якесь вино змішане з колою і вприрнципі пити можна було. Ми сіли неподалік і почали розмовляти. Напруга між нами, яка була протягом тижня майже не відчувалась. Ми розмовляли в основному про університет і мою роботу в книгарні. Поки я розповідала Люку про Лілі і її дивну поведінку останнім часом, він декілька разів підливав мені в пустий стакан того вина. Я розуміла, що за приблизно годину, яку я тут, я випила вже декілька повних стаканів, але вино допомогло мені розлабитись, а розмова з Люком була приємною. Не така вже і погана ідея була сюди прийти.

- Ти колись була у Лондоні? - запитав мене друг, бо до цього Люк як раз розповідав про своє дитинство в цьому місті.

- Ні, але думаю я би хотіла там побувати - відповіла я і відклала стакан в якому було пусто. Люк хотів піти і знову наповнити мій стакан, але в думках вже плуталось і я показала йому жестом руки, що не треба. Я відчувала себе більш відкритою, але розуміла, що вже досить. Я і так вже була доволі п'яною.

- Я би хотів показати тобі Лондон - коли Люк це сказав він приблизився ближче і десь в глибині душі я розуміла, що він хоче. Але надія, що Люк сприймав мене, як подругу все таки існувала, - Я би багато чого хотів тобі показати, ти навіть не уявляєш, як сильно мене тягне до тебе. - я була розгублена і не знала, що відповідати, алкоголь робив мене завжди більш чутливою, ніж я є.

- Люк, я не...- але не встигла я щось сказати, як хлопець приблизився ще більше до мене і поцілував мене. Його рука обітнула сзаду мою потилицю. Його губи були дуже напористі, а рухи різкі. Я відповіла на його поцілунок, щоб зрозуміти чи я щось  до нього відчуваю. Коли хлопець відчув, що я відповіла на поцілунок, він почав в прямому сенсі пожирати мене. Я почала відчувати дискомфорт і адекватні думки вертались в голову. Що я роблю? Під час поцілунку я не відчувала абсолютно нічого, окрім бажання, щоб це все було сном. Я цінувала дружбу з Люком і мені не треба було відповідати на його поцілунок. Відштовхнувши від себе хлопця, я вскочила з дивану і хотіла просто вибігти звідси. Мені ставало дуже спекотно і дихати було нічим. Я була розгублена і єдине чого я хотіла вийти звідси. Мені здалось, що Люк щось казав мені, але через музику я його не чула. І як тільки в гуртожитку дозволили зробити цю вечірку? Серйозно? Мене зараз це хвилює? Я шукала вихід і постійно відштовхувала танцюючих студентів. Вибачте друзі, але мені треба було вибратись звідси. Коли я нарешті знайшла вихід, наостанок обернулась, подивитись чи немає Люку ззаду, але на щастя я втратила його з поля свого зору. Вийшовши з підвалу, я вирішила вийти на вулицю і подихати повітрям. Я думала між нами з Люком все вирішено, що ми друзі. Я знала, що оцінювати зараз ситуацію не варто було і треба поговорити з Люком, коли ми двоє будемо тверезі, можливо він поцілував мене тільки через алкоголь. Я стояла біля гуртожитку і чула звуки музики, я не відчувала себе пʼяною, але в думках плуталось і трохи нудило. На вулиці було темно і тільки декілька ліхтариків давали світло. В цей момент, я відчула вібрацію в лівій кишені і зрозуміла, що це мій телефон. На екрані висвітилось імʼя, яке я взагалі не очікувала побачити. Мені дзвонив Деміан, а я водночас хотіла взяти трубку, і водночас викинути телефон, щоб ніколи не бачити і не думати про нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍