Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

7.

"Він не назвав мене с першу вродливою, він назвав мене вишуканою"

Пройшов тиждень з моєї зустрічі з Нерезою і дивною розмовою в кав'ярні з Деміаном. Цей тиждень можна описати двома словами - книгарня і університет. Якщо я не була на лекціях в універистеті, то була в книгарні. Зараз я дуже потребувала грошей для переїзду в квартиру, окрім оренди, я повинна купити купу новий речей, і навіть, трохи меблі. Я розуміла, що в книгарні не заробиш багато грошей, але це єдиний підробіток, який я можу поєднувати з університетом. І не зважаючи на те, що в кімнаті я зараз жила сама, гуртожиток все одно не приходився мені до душі. Єдина зміна, яка відбулась в моєму житті за цей час - це Люк і його бажання проводити зі мною час. Не подумайте не правильно, я цінувала, що він є в моєму житті, просто після тої зустрічі в кіно, Деміана і його віршів, я не знала, як мала себе з ним поводити. Я відчуваю, що Люк хоче і сподівається на щось більше, ніж дружба, і на жаль, дати йому це я не можу. Я люблю наші розмови на лекціях і глузування з вчителів, я також люблю проводити з ним час поза лекціями в університеті, але я не відчуваю до нього потягу, який мала б відчувати до чоловіка, який мені подобається. Звісно, що Люк зараз від мене нічого не потребує, але десь в глибині душі, я відчувала, що рано чи піздно, комусь з нас прийдеться підняти цю розмову. За цей тиждень він пропонував декілька раз зустрітись, але на це в мене не було часу і я сподівалась на яксь вирішення цієї ситуації. 

Була середина робочого тиждня і я розкладала невелику коробку з новими книжками в книгарні. Людей, як завжди не було і я переживала, що з таким успіхом, книгарня почне або вже почала, поносити страти. Неподалік сиділа Лілі і розмовляла з кимось по телефону. З того дня в кінотеатрі, ми майже не спілкувались на роботі і я навіть розумію з чим це пов'язано. Вона побачила, як я стояла близько до чоловіка, який їй точно подобається, тим паче під час того, як вона сиділа з Люком у залі і дивилась той фільм. От тільки вона все не правильно зрозуміла, між нами з Деміаном нічого не має і не було,  його поведінка в кінотеатрі мені теж не зрозуміла. Мені було цікаво звідки Лілі і Деміан взагалі знайомі, наскільки я знала, з розповідей Люка, вся його родина живе у Лондоні, але я дуже часто бачила Деміана тут. Не схоже, що він в Лос Анджелесі проїздом. Хоча, можливо, Люк мав на увазі батьків, а от за Деміана, до нашого знайомства він нічого не розповідав. Можливо, легше було б запитати про це Люка, але не хочу лізти не в свою справу і якщо колись Люк скаже Деміану, що я ним цікавилась, мені буде дуже ніяково. 

- Ейло, ти що глуха? - з моїх думок мене вибив крик Лілі. 

- Вибач, ти щось казала? - я не розуміла, як могла не почути, що каже Лілі і мене трохи образило, що вона почала кричати. 

- Звісно казала - фиркнула Лілі і підійшовши ближче до мене, сіла на стілець, - що в тебе з братом мого Деміана? - запитала Лілі, спеціально виділивши слового "мого" Деміана.

- Ми просто одногрупники, чого це тебе так різко зацікавило? - я поклала останню книгу на стелаж і розвернулась до дівчини. 

- Ну ми працюємо разом і думаю могли б стати подругами і я бачила, як Люк дивився на тебе, того разу, як ми ходили в кіно, отож я його запросила до нас в книгарню і сказала, що ти дуже хочеш його бачити - швидко протараторила Лілі. Що вона в біса зробила? Я не могла зрозуміти для чого їй це треба, але її вчинок викликав в мене злість. 

- Але з чого ти взяла, що я хочу його бачити? -  можливо мої слова були трохи різкі, але між нами з Люком ітак було непорозуміння, а Лілі все ускладнює, запросивши його сюди. 

- Ей, не будь такою злою, я знаю, що він тобі теж подобається, ти просто соромишся - Лілі підморгнула мені і в цей час я зрозумліа, як мене бісять люди, які лізуть не у свою справу. Мені треба було заспокоїтись і не показувати, так званій, подрузі, як мене це все злить. 

- Хто подобається? - о ні! Тільки не цей голос. А що він тут робить? Я подивилась на місце де стояв Деміан і в його погляді читалось нерозуміння і... роздратування? Він сьогодні, як завжди я його бачила, був вдягнутий у все чорне, а волосся стричало в хаотичному порядку, наче він нещодавно прокинувся. Але сказати чесно виглядав він все одно гарно. Зрозумівши, як я на нього витріщаюсь, я відвела погляд. Сподіваюсь він подумав не про себе, коли почув фразу Лілі.

- Дорогий, це жіночі розмови, тобі не обов'язково все знати - пожартувала Лілі і закинула свою руку на талію Деміана. Чоловік похмурився і легенько скинув руку дівчини. В цей момент в книгарню зайшов Люк і ситуація стала ще більш ніяковою. Ми стали свого роду "компанією", так часто збираємось разом. Від рівню сарказму в своїй голові, мені захотілось засміятись. Я починаю розмовляти сама з собою в своїй голові. Прекрасно. 

- А ти що тут робиш? - одночасно запитали Деміан і Люк один одного. 

- Відповідай перший - Деміан сказав Люку і повернувся до нього, а той закотив очі. 

- Прийшов до своєї подруги - відповів Люк і хвимкнув. Між цими двома явно щось відбувалось, я відчувала себе, як у кінотеатрі і не вистачало попкорну. 

- Ну тоді я теж прийшов до своєї - сказав Деміан і обійняв Лілі за талію, від чого дівчина майже засяяла, - і що ж ти зібрався робити тут зі своєю подругою, Люку?

- Це вже не твоя справа, Деміан - в книагрні відчувалось сильна напруга і я вирішила врятувати ситуацію. 

- Ми можемо відійти і поговорити - я подивилась на Люка і підійшла до нього ближче. 

- Звісно - Люк взяв мене за руку, наче ми були якоюсь парою і відійшли подалі від Лілі і Деміана. 

- Так про що ти хотів поговорити? - я запитала Люка і на його обличчі побачила подив. 

- Я думав це ти хотіла зі мною поговорити, зранку мені позвонила Лілі і сказала, що ти попросила її влаштувати нам розмову - тепер подив був на моєму обличчі. Я вже знала, що Лілі сама позвонила Люку, але для чого треба було придумувати, що я попросила її влаштувати зустріч з ним?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍