Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич

Хто мріє у молодих роках працювати за копійки на складі? Цілими днями виснажуватись в удушливому приміщенні? Нести на собі відповідальність за дороге обладнання і тонути у нескінченних числах на паперах? Відповідь неочікувана – Гордій. Він не просто мріяв, а ще й уміло втілив задум у життя. Здалеку прокрався до ворога, щоб впевнено вдарити нижче поясу. А бити було чим, так боляче, що  Мельник Кирило Олександрович зігнеться навпіл і більше не встане. Потрапить прямісінько туди, де йому і місце – за ґрати. Потрапить дуже надовго. Із власного розкішного кабінету начальника заводу, у сиру і брудну камеру. Із міських плакатів, на яких він красується балотуючись у мери міста, у місцеві газети і резонансні статті про недобросовісного чиновника. Зовсім скоро Мельник рахуватиме дні до неминучого закінчення розкішного життя. Раптового викриття не буде, це було б надто просто і швидко. Гордій дозволить ворогові сповна насолодитись поразкою.

На роботу він влаштувався без зайвих зусиль. Свого імені вирішив не змінювати, бо розумів, що це непотрібний клопіт. Сам начальник заводу не стане особисто перевіряти кожного працівника величезного цеху, ця справа належить меншим за статусом співробітникам. Які уявлення не мають хто такий Височанський Гордій Миколайович. Це ім’я зовсім скоро стане таким же відомим як і ім’я Мельника, але до того часу ще дуже багато роботи.

Першої робочої зміни Гордій мав подвійне завдання. У першу чергу, стати нормальним членом колективу звичайних трудівників,  у другу – вивідати потрібну для себе інформацію. Він встиг запам’ятати у яких місцях знаходяться камери відеоспостереження, який шлях веде до кабінету начальника і точну кількість охорони. Настрій одразу погіршився, бо завдання виявлялось складнішим ніж він очікував. Але... кінець зміни подарував йому такий компромат на Кирила, який у голові не вкладався. Так легко і просто, що складно повірити. Та реальність все ж дійсна.

Всього за тиждень Гордій вже тримав на руках флешку із доказами, які зітруть у порох Мельника молодшого. На флешці кілька відео, на яких, замість дорогого і якісного матеріалу, деталі вироблялись із сміття. Як же таке можливо? Все дуже просто. Під час виробництва не уникнути бракованих деталей, які повинні утилізуватись. Мельник ж вирішив обіграти все і всіх довкола. Тонами завозив відходи з інших заводів, скуповуючи їх за бесцінь, щоб перемолоти і заново переплавити для виготовлення своїх деталей. Майже весь закуплений  матеріал таємно перепродувався, а нібито з нього виготовлялись деталі. Тут вам і без затратне виробництво. Чого не скажеш за обманутих покупців, які придбали неякісний продукт. Гордій відзняв усе, як привозять контейнери з бракованими деталями. Як їх перемелюють і заново переплавляють разом із дрібним сміттям, яке встигло налипнути під час невідповідного транспортування. Як міцну за описом деталь, з легкістю можна розкришити на дрібні уламки. На відео видно дати, місце, документи, номерні знаки автомобілів і купу інших важливих моментів.

Коли тиждень зйомок закінчився, а відзнятий матеріал лежав у надійному місці, Гордій вирішив показати своє обличчя. Просто прийти у кабінет до начальника він не міг, тай хто б його пустив? Не вислуховуватиме ж пан кожного бажаючого бідняка. Гордій вирішив зробити так, щоб його запросили особисто до Мельника. Звісно поважного запрошення не вийшло, але його таки запросили. Горе робітник «випадково» зачепив вилочним навантажувачем електричний провід, чим знеструмив цілий завод і мало не спричинив пожежу.

Коли Гордія заштовхали у кабінет до начальника, Кирила наче струмом вдарило, навіть у знеструмленому приміщенні. Начальник деякий час із невірою вдивлявся у обличчя підлеглого, насуплюючи брова у одну лінію. Гордій же стояв із високо піднятою головою, без жодної крихти страху. Скільки б Мельник не супився, він вже встиг впізнати його. Хай пройшли роки, змінилась зовнішність, але ненависть у погляді та сама, а може і у рази сильніша.

-Всім вийти! Я сам з ним розбиратимусь.

На грізний крик начальника з кабінету почали вибігати всі підлеглі тіні у однакових випрасованих до ідеальності ділових костюмах. У той час як Гордій, не дивлячись на брудний робочий одяг і мокре від поту волосся почувався чистішим за кожного з присутніх. Бо на ньому лише зовнішній бруд, який легко змивається. В той час, як всі вони у біленьких сорочках майже потонули у власному ж брудові обману. І всім довкола байдуже на якість товару, лише б надбавку під час отримати.

-Що це означає Гордію? Невже ти до такого життя дійшов?

Глузливий тон і зверхній вираз обличчя котрий миттєво викликав відразу у Гордія. Наче вчора бачив його огидну фізіономію у шкільному класі. Тоді почувався безсилим перед негідником, та сьогодні все інакше. Часи змінилися, ролі теж. Гордій підняв голову вище, погляд набув стальної впевненості, що трохи розгубило Мельника, він аж брови насупив мимоволі.

-Це питання ти не мені, а собі повинен поставити! А якщо виникнуть труднощі із правдивими відповідями, то не журись, поліція любʼязно допоможе у зізнанні.

-Яка ще поліція? Ти взагалі знаєш кому погрожуєш?

Кирило із шкіри вилазив показуючи свою велич. Тільки виходило так собі, бо вся шкіра на ньому почала тремтіти від страху. Вже зрозумів, що йому настає кінець, але ж як важко із цим змиритися. Нічого, матиме вдосталь часу на усвідомлення.

- Знаю, завжди знав. Гнилій і підлій людині, яка зруйнувала життя моєї сім’ї. А зараз обікрала весь бізнес власного батька, і планує ще й рідне місто обікрасти. Я маю всі докази про неякісне виробництво, і ці докази заховані у дуже надійному місці. Ти можеш вбити мене, але це не допоможе. Відео докази вже поставлені на таймер, через тридцять днів вони автоматично опублікуються у соціальній мережі. Це Ваш останній місяць на волі пане майбутній мере, готуйтеся до заслуженої слави. Колись, я обіцяв тобі помститися, тож насолоджуйся.

Гордій Говорив спокійним і впевненим тоном. Кожне слово чітко озвучував, щоб його точно почули. Мельник почув. На обличчі зʼявилась істерична посмішка, а руки не могли знайти собі місця. За лічені секунди він встиг постояти біля вікна, повернутись до свого крісла і вскочити з нього, щоб підійти до Гордія.