Юлія Богута - Великдень з Адель, Юлія Богута

Чим займаються відьми напередодні Великодня? Звичайно, що розписують писанки та готують обереги. Адже всім істотам потрібно свято та добряча порція особистого щастя. А якщо не допоможуть обереги, завжди можна поїсти смачної паски, побитися яйцями з рідними та зняти стрес домашньою ковбаскою. Щасливих свят! · Безкоштовна бонусна історія до книги "Совість для диявола" · Є ілюстрації · Для конкурсу спільноти WriteUa

Чужі традиції

Святі писанки! От здавалося б, скоро свято, нелюди мали б подобрішати та заспокоїтися, а ні — лишень більше нервів додалося й нових клопотів. Й чого вже там, звалилися вони на мене з моєї ж волі.  Бо за старою традицією  магазинчик готував подарункові  набори з оберегами. На Великдень будь-хто міг прийти до нас, отримати невеличкий флакончик свого особистого «щастя» та обрати в придачу до нього писанку. І все б нічого, але пам'ятаючи минулий рік, мені довелося  завчасно запасатися великою кількістю яєць, і їх ще треба було розписати. Тому напередодні було багато роботи. 

— А-а-адо...? — канючив Арчі на кухні, дивлячись на мене жалісливим поглядом. — Ти зовсім безсмертний поні? Нащо тобі стільки лотків домашніх яєць здалося? 

— Треба, — відповіла, перетягуючи черговий лоток на стіл. 

— Побійся Бога, Адо, в тебе свої є сталеві. Якщо мало, он, позич у Даймонда. Чим тобі курячі то допоможуть? — скиглив ловець, все ще вимагаючи до себе уваги. — Ми й так пів дня ходили по базарчику, щоб вибрати їх. Навіщо тобі їх так багато? 

— Я ж казала тобі, Арченя-я-ятко, — не втрималась й мало не застогнала. — На Великдень прийдуть...

— Нещасні нелюди й ти робитимеш їх щасливими, — пробурмотів, кривляючись пес. Великі білі вуха опустилися вниз, ніби не бажаючи чути знову ті ж самі слова. —  Я розумію, що зараз десяток яєць коштує вісімдесят золотих і мати їх на столі — це вже велике досягнення.  Але ж, Адо... Давай відверто, їх щасливими зробить мир, премія та абонемент в лікарню на повне обстеження. Чи хоча б кілограм так десять м'яска, а не один жалюгідний лоток.  Його хоч з’їсти можна!

— Писанки ніхто не їсть, безсовісний, — буркнула та дістала пляшечку з оцтом. — Їх розписують при свічках, вкладаючи у символи те, що хочуть подарувати отримувачу. Тільки якщо у звичайних жінок заговір тримається зовсім трошки, то заговір відьминого серця триматиме цілий рік, а то й довше! Аж поки шкаралупа не трісне. У вас в Нижньому світі хіба немає такого? 

— Та звідки? — щиро здивувався пес, витріщаючи на мене свої величезні очі. — У нас навіть свята такого немає... Ти що!

— Ти ще скажи, що ви паски не святите, — дивувалася чужим традиціям. Якось ніколи не цікавилась  якими святами живуть інші нелюди. 

— Адо… Ти як собі це уявляєш? Приходить священник у Чистилище, виганяє диявола, який грішників карає і заодно вручає вбивцям по крашанці? — глузував ловець, дивлячись на мене як на пришиблену. — Чи може приходить і кадилом по голові б'є грішників?

— О, я впевнена, що інколи їм так хотілося б зробити. Але в чомусь ти певно маєш рацію. Це було б зовсім дивно, — погодилася та знизала плечима. — Ну нічого, будете вчити нові традиції. Чом би й ні. 

— Я яйця малювати не буду! — запротестував ловець, прикриваючи хвостом найдорогоцінніше. —  Так і знай!  І в церкву не піду! 

— Боїшся, що виженуть? — серйозніше запитала. — Чи що погано стане? 

— Боюся, що лопну від такої кількості грішників на квадратний метр, — буркотів Ар. — Знаєш, скільки до нас вірянин потрапляє в Чистилище? Отако підуть, зроблять щось погане, куплять свічку за десять золотих і все — думають їм все простили. А дзуськи! Це ви там їм все прощаєте за гроші, а ми простити можемо тільки якщо вони покаються! І мало того, жертва має пробачити злочинцю. Тому горіти їм доводиться довго. 

— Доволі жорстоко, — зауважила, розливаючи фарбу в банки та дістаючи писачок з полички. 

— Жорстоко — пробачати, щоб жертва лякалася кожної тіні. А це доволі справедливо, Адо. Тому давай не вдаватися в подробиці. Малюй собі, а то мене Дай приб'є якщо дізнається, що ти ще не спиш. 

— Не приб'є, я з ним домовлюся. Хай лишень повернеться з роботи додому. 

— Скучила за ним? 

— Жахливо, — зізналася, відкладаючи одне з великих яєць для себе. 

Якщо залишиться час, намалюю і нам з ним щось потрібне. Чом би й ні, лишнім не буде. Сподіваюся, що часу вистачить і завтра всі отримають своє щастя чи хоча б шанс на нього.

_______________________________________________________

З наступаючим Великоднем Вас, любі читачі. Сподіваюся, ця ніч пройде мирно та спокійно. Зізнавайтеся, паски готові? Писанки малювали?) Всім гарного вечора)

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍